Чернівці. Спека. Міська рада. Мер виставив перед дверима кулер з холодною водою.
— Все, що можу! — каже Олексій Павлович.
— Від нас мало – від Бога більше, — вторить йому радниця Карімова.
Люди приходять і п’ють воду.
Колись у дитинстві ми корів пасли. А на водопій гнали їх до криниці з холодною водою. Наливали воду в корита, і худобина пила. І мер дав нам напитися води. Дякуємо!
А одна дівчина не хотіла дякувати. Вона підійшла якось у найбільшу спеку до кулера. Був полудень. Сонце палило нестерпно. Люди не витримують. Дівчина, напівгола та напівбожевільна від спеки та від влади, прийшла під міськраду і почала усе трощити: спочатку кулер з водою, потім вазони, потім била вікна. Вона викрикувала сороміцькі москальські слова, кидалася на людей і міліціонерів. Її втихомирювали. Але спека робила свою справу. Довелося відвести дівчину до відділку міліції.
Будьте уважні! Дівчина вживає багато сороміцьких слів москальською мовою
peredplata
