Брати чи не брати квиток у громадському транспорті

Брати чи не брати квиток у громадському транспортіПитанням брати чи не брати талон у громадському транспорті наразі переймається багато пасажирів, однак є байдужі та безпечні, котрі вважають процедуру «обілечування» необов`язковою.

20-річна студентка Оксана Ватрич каже, що проїжджає тролейбусом з дому до навчального корпусу свого вишу всього три зупинки і квитка ніколи не бере. Це, мовляв, зайвий вантаж для кишень одягу. Тому після оплати проїзду вона просто проходить углиб салону, залишивши належний їй «папірець» кондуктору. Дівчина зізнається, що зазвичай ті навіть дякують їй за це. Ніколи не бере разових проїзних квитків у водіїв маршрутних автобусів, якими дістається з дому на роботу і назад, 36-літній працівник однієї з приватних структур Костянтин Шатров. На запитання про ймовірні непередбачувані обставини лише посміхається: нічого, мовляв, з ним не трапиться.

Однак не настільки оптимістичною видається відповідь 42-річної медсестри Галини Рогожі: «У моєму житті був випадок, який навчив брати квиток та зберігати його до кінця проїзду: від різкого гальмування транспортного засобу я впала у салоні автобуса та дуже побилася. Довелося брати лікарняний – тоді ж мені пояснили, що якби мала проїзний, отримала б відшкодування хоча на ліки…»

Отже, далеко не всі усвідомлюють, що «папірець», виданий кондуктором тролейбуса (чи водієм автобуса, оскільки в місцевих маршрутках немає кондукторів), під час непередбачуваних чи й надзвичайних (як от дорожньо-транспортна пригода) ситуацій є доказом перебування саме у цьому транспортному засобі у якості пасажира.

Неспроста одним із пунктів, який мають виконувати перевізники з метою поліпшення умов перевезення пасажирів у громадському транспорті, є саме видача квитків на проїзд. Власники маршрутів постійно стверджують, що видають квитки водіям щодня. Але, за їхніми спостереженнями, люди самі не беруть їх. На цьому зауважують і представники страхових компаній, і працівники ДАІ.

Кожному, хто бодай раз на тиждень користується послугами пасажирського транспорту, варто знати, що існують різні види страхування: застраховані пасажиромісця; застраховані пасажири; застрахована маршрутка по КАСКО; застрахована маршрутка по цивільній відповідальності перед третіми особами.

Тож у випадку ДТП людина може звернутися до страхової компанії за страховим відшкодуванням. Але лише тоді, коли вона застрахована, тобто має квиток із зазначенням назви страхової компанії. Якщо ж на разовому проїзному немає відповідних даних (не всі перевізники мають можливість друкувати такі квитки), у салоні транспортного засобу на видному місці має бути розміщена про це інформація. Також за вимогою пасажира перевізник зобов`язаний пред`явити укладений зі страховою компанією договір.

Фахівці стверджують, що до страхової компанії треба звертатися впродовж 3-х днів після виникнення надзвичайної події. Якщо потерпілий перебуває на лікуванні у медзакладі, це можуть зробити його родичі. У випадку відсутності такої можливості після лікування слід надати виписку та оформити документи на страхове відшкодування.

Пам`ятайте: якщо ви вдарилися, посковзнулися, впали під час проїзду до місця призначення і це спричинило розлад здоров`я, квиток завжди є першим і головним доказом того, що ви перебували у громадському транспорті. Окрім цього, звернення має бути підкріпленим й іншими доказами, які б підтверджували, що пошкодження здоров`я сталося саме в тій чи іншій маршрутці, а не перед тим, як людина зайшла чи вийшла з громадського транспорту: потрібні свідки. Найочевиднішим доказом є відеозапис.

Контроль за видачею квитків пасажирам у громадському транспорті в Чернівцях здійснює міська рада (відділ транспорту департаменту ЖКГ). Фахівці-транспортники мають слідкувати за дотриманням дисципліни водіями, в тому числі й видачею ними квитків пасажирам. Коли за невиданий квиток водія каратимуть аж до звільнення з роботи, у транспорті буде порядок.
Наталія БРЯНСЬКА