Подвір`ївка – село на півночі Кельменецького району Чернівецької області, яке розкидається на українсько-молдовсьому кордоні.
Воно – у самому куточку нашої області, з трьох боків оточене територією Республіки Молдова.
Село має багату історію існування. Дослідницькі знахідки розповідають про те, що ще в XIII ст. це поселення заснував Замжій – командувач турецього гарнізону. Цим пояснюється його початкова назва – «Кишло-Замжієве» («кишло» у перекладі з турецької означає «подвір`я»). Пізніше село перейменували на «Подвір`ївка», можливо, з огляду на те, що місцеві мешканці мали біля своїх будинків великі подвір`я.
У селі є Храм Різдва Пресвятої Богородиці, Музей історії села та бойової слави та кілька урочищ. Найвідоміше з них – урочище «Бортос». Ця назва походить від його розташування на схилі, який своїм виглядом нагадує борти корабля. Урочище багате унікальними лікарськими та занесеними до Червоної книги України рослинами.
А позаяк поселення межує із Молдовою, тут розташована й прикордонна застава, загін якої пильно охороняє кордони нашої держави. Також діє пункт пропуску Подвір`ївка – Липкани.
Селом пролягає залізничне полотно, проте всі потяги проїжджають транзитом – ні вокзалу, ні навіть залізничної зупинки тут немає. Місцеві жителі неодноразово намагалися якось вирішити цю проблему, та всі спроби залишились безрезультатними. Зібравши підписи, подвір`ївчани звернулися до Управління Львівської залізниці з проханням надати їм дозвіл на будівництво полустанку, щоб мати можливість користуватись приміським потягом сполученням Чернівці-Сокиряни. Залізничники дозвіл на будівництво дали, але цього виявилось замало – потрібен ще був дозвіл із Митної служби. Проте там людям вказали, що це не їхня компетенція, і такі дозволи дає лише Кабінет Міністрів. Жителі звернулись і туди, але з високих кабінетів чомусь надійшла відмова. У Кабміні її пояснили тим, що зазначений приміський потяг збитковий і його взагалі планують зняти із маршруту, а на будівництво полустанку у них немає коштів.
– Це несправедливо, коли український потяг зупиняється у сусідньому молдовському місті Липкани, а в українській Подвір`ївці – ні, – розповідає Роман, місцевий мешканець. – Виходить, що українці не мають права їздити своїм потягом, а мешканцям сусідньої країни це дозволено. Я – студент, і їздити потягом до Чернівців мені було би набагато економніше – до прикладу, проїзд маршруткою коштує 55 гривень, а потягом – усього 8 грн. зі студентським квитком. Найближча залізнична зупинка – у Липканах, та потрапити туди я не можу, бо в паспорті зазначена тимчасова чернівецька реєстрація, а тут потрібен закордонний паспорт, якого у мене поки що нема.
Позаяк село з трьох боків оточує територія сусідньої країни, до нього веде єдинина ґрунтова дорога без асфальтного покриття. У дощдовий період її розмивають водяні потоки, тому проїхати тут у негоду доволі складно. Взимку ж через снігові замети це стає взагалі неможливим.
– Ніколи не забуду зиму, коли кучугури снігу були заввишки з мій фургон, – розповідає подвір`ївчанин Ігор. – Тоді про нас наче забули. Ми були позбавлені можливості сполучення зі світом. У магазинах почали розкуповувати продукти: хліб, крупи – усе закінчилось. Моя дружина була вимушена зателефонувати на гарячу лінію ТСН, аби нас врятували. Снігові замети були настільки величезними, що розчищати їх довелось величезними бульдозерами, які приїхали аж із Івано-Франківської області.
Звісно, чиновникам простіше зняти потяг з маршруту, ніж відгукнутись на прохання людей. Водночас в інших країнах, зокрема, в Японії, залізнична станція працює навіть задля однієї пасажирки, і навіть графік руху під розклад її занять підлаштовує. У нашій же державі зупинка для мешканців цілого села вважається невигідною.
За словами сільського голови О. Чунтула, територіальна громада робить все для вирішення цього питання. Сільський бюджет невеликий, тому люди звернулись до міністрів за допомогою, та, вочевидь, великі проблеми маленького села їх не цікавлять.
На словах наша влада робить вигляд, що над усе переймається проблемами громадян, на ділі ж показує протилежне. Коли їхні слова збігатимуться зі сказаними словами, залишається тільки гадати.
Евеліна ЛІСЬКО, студентка IV курсу кафедри журналістики ЧНУ
фото Віктора Голодняка
Від редакції. На жаль, пріоритетом для наших чиновників залишаються гроші, а не потреби людей, яким вони покликані служити. Тому їм не вигідні ні поїзд, ні зупинка його у Подвір`ївці. Якщо так, то й жителям цього села не вигідні ні такий міністр, ні таке міністерство. Навіщо на них витрачати українські гроші, якщо вони не дбають про тих, хто ці гроші їм платить?
peredplata
