Майже два місяці чернівецький художник Олег Любківський водив Чернівцями тих, хто хотів йти і дивитись. На жаль, таких було мало. І не було ні влади, ні депутатів, ні Пушкової. А даремно. Бо художник показував те, що вже безнадійно втрачено у місті. Або втрачається. І нема на те ради. Бо нема кому не те що берегти шедеври, залишені нам, а навіть на них востаннє подивтися.
Світлина з сайту promin.cv.ua
Я особисто не перестаю дивуватися тому, що люди, від яких залежить нинішнє і майбутнє обличчя Чернівців, жодного разу не прийшли на виставку однієї картини художника Любківського. Це, у першу чергу, стосується пані Пушкової та мера Каспрука. Щоправда, мер реабілітував себе в кінці акції, коли відкривав виставку всіх картин під час святкування Дня міста.
А пані Пушкова?.. Вона зовсім не була причетною до мистецтва «жити і творити в Чернівцях». І, правду сказати, мистецтво жити у Чернівцях значно вище за мистецтво жити в Одесі.
Сараку пані Пушкова, яка досі за посадою та зарплатою повинна берегти у Чернівцях те, що показував митець і що на її очах вже зруйноване чи руйнується швидкими темпами.
Спочатку Олег Любківський ходив вулицями та площами міста і демонстрував по одній картині. Сам митець так охарактеризував свій проект у серпні на площі Філармонії:
– Назва «Czernowitz» давно занепала, держава, яка будувала місто, також зникла з карти Європи, а тема залишилася, – сказав пан Любківський. – На картинах – уламки минулого життя, тієї епохи, в якій жили наші предки, що будували наше місто і залишили його нам у спадок.
Коли перша група глядачів прийшла на виставку влітку, голова товариства «Знання» Ярослав Курко зауважив:
– Зліва від нас – пристанівок бомжів, справа – міняють валюту, усе це на тлі готелю «Брістоль», який символізує стару Австро-Угорщину. Олег Любківський – визнаний художник. І ми невеликими групками приєднуємося до того елітарного Мистецтва з великої літери, яким він володіє і яке представляє.
Потім художник водив нас від вулиці Горького до Головної і далі до церкви Серця Ісуса.
Він показував те, що ми втратили чи втрачаємо. Своїм мистецтвом волав до всіх: бережіть не вами створене, але вам передане! Місто пережило кілька імперій, дві світові війни, загарбників і варварів. Але вистояло і має можливість відродитися. Головне – аби люди хотіли і могли усвідомити себе частиною цієї великої спадщини.
На влади, які приходять і відходять, уже надії нема, як і не було. Тому тільки Бог і мистецтво нам можуть допомогти. Треба долучатися й до одного, і до іншого. Вже у День міста на вулиці Банковій-Штерна ще недавно митець розгорнув виставку картин і уламків міста, яке втрачаємо.
Цікаво зображена картина Чернівецького театру. Цей шедевр архітектури – один із кращих у Європі. Його копії ще є у Німеччині та Угорщині, але саме наш – найдосконаліше творіння архітекторів Гельмера і Фельнера.
Над театром – зграя чорних круків. Напевне, це символи темних сил, які завжди кружляють над світлом, добром і красою. Але театр у риштуванні, позаду – промені світла. Тобто є ще надія. Мистецтво і краса непереможні!
Художник подає графічний малюнок Миколаївської церкви, первинність якої втрачена назавжди у вогні на початку 90-х років.
Навіть шматки добротної цегли «PATRIA» , яку випалювали у Чернівцях, на виставці перетворюються у мистецький твір нібито недалекої і такої далекої минувшини.
За працю і творчу знахідку Олега Любківського нагороджено муніципальною премією Антона Кохановського.
Петро КОБЕВКО
peredplata
