Про нездорову атмосферу в Обласному дитячому протитуберкульозному санаторії «Садгора», спричинену самоправством головного лікаря Василя Ковалюка, «Час» уже писав на початку березня (ч.9 від 3.03.2016).
У статті йшлося про те, що керівник цієї медустанови влаштував самовладне правління та чинить тиск на працівників, позбавляючи роботи неугодних.
На жаль, з відходом з посади Василя Ковалюка (навесні цього року його було звільнено) ситуація в санаторії не покращилась – його справу продовжує т. в. о. головного лікаря Світлана Матейчук. Ігноруючи потреби більшості членів колективу, вона дбає винятково про власні інтереси та родичів Ковалюка, які залишились працювати в санаторії. У закладі панує атмосфера нерівності й несправедливості, а найменші спроби протистояти цьому одразу ж придушуються: тих, хто наважується висловити невдоволення таким станом справ, звільняють з роботи.
Отож працівники цього медичного закладу знову звернулись до газети, щоб повідати громадськості про безчинства, які продовжують там творитися уже після звільнення головного лікаря.
Колектив неодноразово писав скарги О.Андрієць та О.Фищуку про тиск з боку керівника. Ходили й на прийоми до них. Після того, як були подані скарги до прокуратури та Департаменту охорони здоров`я, Ковалюк почав засипати В.Чикаловську доганами та виганяти з роботи. Він хотів тримати колектив у кулаці, щоб люди мовчали та не сміли слова сказати проти керівництва. Але й тепер, уже після його звільнення з посади, ситуація не змінилася.
09.06.2015 р. було складено протокол про вчинення головою профспілкового комітету Валентиною Скрипкар адміністративного корупційного правопорушення і 11.06.2015 р. суд виніс їй обвинувальний вирок. Вона подала заяву на звільнення з посади завуча, яку займала у школі, що діє при санаторії. Її син довгий час не виходив на роботу, внаслідок чого не вичитувались предмети етики, трудового навчання, фізичного виховання, проте зарплату він справно отримував.
На той час до складу профспілкового комітету входила дружина головного лікаря Лідія Ковалюк, яка повністю контролювала ситуацію в закладі. Жодний захід чи подія не проходили повз її увагу. Бухгалтер Л. Варварич, казначей профспілки, була засуджена за махінації та оборудки з м`ясом та картоплею (приймаючи продовольчі товари по одній ціні, в документах вона вказувала іншу, різницю при цьому клала до власної кишені). І ще при керівництві Ковалюка вона безпідставно списувала бензин на асенізаторську машину, якої фактично не було, бо її розібрали на запчастини ще за попереднього керівника (і це може підтвердити В. Корнєвський, який працював головним лікарем нашого закладу) Насправді списане нею пальне використовувався на потреби Ковалюка (ці факти доведені до прокуратури, але справа ще не закрита). І ця людина й надалі працює у нашому санаторії.
Перелік помічників Ковалюка доволі великий, і ці люди продовжують діяти в його інтересах та у власних. Вони пристосовуються до будь-якого керівництва та здатні на все заради своєї вигоди. Після позбавлення Ковалюка посади ця команда чітко працює у тому ж напрямку, здійснюючи тиск та звільняючи тих, хто вміє відстоювати свою позицію і позиції однодумців. Спільники Ковалюка та його дружина, яка досі працює в санаторії, самовладно керують закладом. А Ковалюк в режимі телефонних розмов контролює роботу нинішнього керівника Світлани Матейчук, котра виконує всі його вказівки, не сміючи ні в чому перечити. Отож багато членів колективу досі відчувають упереджене ставлення до себе з боку адміністрації та деяких керівників підрозділів через те, що брали та беруть активну участь у боротьбі за справедливість.
Нас, працівників санаторію, ніхто не може і не хоче захистити від цього свавілля, навіть діюча профспілкова організація, до якої ми неодноразово звертались. Добре знаючи, що відбувалося у нашому закладі, яких принижень зазнавали працівники від начальства, зокрема, головного лікаря Ковалюка, профспілка жодним чином не намагалась відстоювати інтереси людей. Байдуже спостерігаючи за цими безчинствами, голова профспілки Валентина Скрипкар просто тихенько відсиджувалась на усіх засіданнях, наче все так і має бути. Мало того, вона ще й допомагала звільняти і скорочувати людей. То для чого колективу така профспілка (на утримання якої люди сплачують внески із власних заробітків), котра не обстоює його інтересів?
Улітку цього року ініціативна група звернулась до адміністрації закладу із заявою про організацію профспілкових зборів з таємним голосуванням, щоб працівники могли висловити свої зауваження та побажання щодо роботи діючої профспілки. На це отримали відповідь, що підписів ініціативної групи недостатньо для проведення зборів, мовляв, згідно зі Статутом, потрібно не менше 1/3 голосів членів профспілки.
Тим часом команда Ковалюка взялася залякувати профспілчан, котрі їх підтримують. Люди, боячись втратити роботу, не сміли ні висловити свою думку, ні підписати будь-яке звернення. Переважна більшість працівників закладу, в тому числі т.в.о. головного лікаря Світлана Матейчук – односельчани, мешканці Горішніх Шерівців. З огляду на сусідські та кумівські стосунки, вони, звісно ж, ніколи не перечать та безмовно підкоряються керівниці, лиш би не викликати її немилості та не створити собі проблем.
Коли ж ініціативна група врешті таки домоглася організації зборів з таємним голосуванням, зібравши 65 підписів, керівництво знову вказало на їх недостатність. Мовляв, потрібно 1/3 з декретами, хоча раніше Матейчук зазначала, що достатньо 60-ти. На скликаному щодо отриманого звернення засіданні профкому було прийняте рішення про проведення 29 серпня профспілкових зборів. Але голова профспілки Скрипкар знехтувала рішенням колег і збори відмінила та, узявши відпустку, попросила зачекати до часу її повернення на роботу. Поклавшись на її порядність, ініціативна група погодилась на це.
5 жовтня збори таки відбулися, але без можливості проведення таємного голосування. Пані Скрипкар почала тиснути на жалість, допитуючись у людей, що ж вона неправильно робила. На декого це таки вплинуло і 4 чи 5 працівників відкликали свої підписи, хоча й не виправдовували її вчинків. Фінансового звіту вона так і не надала, говорячи в основному про роботу з І. Прокоповичем з обласної профспілки та про ситуацію в державі. І вже навіть почувши думку колективу про ситуацію, пов’язану з діяльністю Скрипкар, представник обласної профспілки жодним чином на це не відреагував. Хоча, згідно з пунктом 48 Статуту Профспілки, «звільнення голови первинної профспілкової організації за порушення статуту, неналежне виконання ним посадових обов`язків здійснюється відповідно до норм трудового законодавства за рішенням виборного органу, який його обрав», до голосу колективу ніхто не прислухався і все залишилось, як було. І надалі профспілки очолюють особи, котрі нечесно судять людей, які чесно працюють. Допоки триватимуть безчинства й несправедливість у нашому оздоровчому закладі, які створили в ньому нездорову атмосферу?!
Від імені членів колективу Обласного дитячого протитуберкульозного санаторію «Садгора»
Тетяна ЧОБАН, голова ініціативної групи, вихователь»
peredplata
