У Чернівцях починається колапс

У Чернівцях починається колапс

У Чернівецькій міській раді вчасно не відбулася дефенестрація*, як колись у Празі. Тому починається колапс.
Першими почали перевізники…
Проблеми у місті на кожному кроці. І жодна людина не скаже, що вони об`єктивні чи випадкові. Ні. Їх готували, планували і втілювали у життя.

Даремно тепер опоненти хочуть представити кожен свого супротивника карточним шулером, крутієм. Швидше за все, це була велика шахова гра з використанням законів жанру, які перенесено на все місто.

Спочатку був дебют**. У шахах це 10-15 перших ходів, які мобілізували сили противників. Тобто у жовтні 2015 року пройшли вибори. Нібито на них виграли коаліційні патріотичні партії. А насправді перемогу отримав Фірташ. Через підконтрольну йому партію «Рідне місто» він зумів згуртувати в одну компанію різних політичних пройдисвітів і дрібних партійних аферистів, для яких 100 доларів здавалися великим багатством.

Тому неважко було створити більшість у міській раді. Тим паче, що був кинутий клич: «Бий своїх!» «Своїм» тоді став Арсеній Яценюк. На нього вішали усіх собак. Його звинувачували у всіх бідах України. Кожний вважав за честь для себе кинути камінця у спину прем`єру або запустити у нього якогось сушеного гімняка. Це вважалося великим політичним досягненням та додавало голосів виборців.

У Чернівцях кидання сушених гімняків у спину Яценюка підживлювалося з особливим завзяттям. Адже він – наш земляк. А хто у світі краще за українців з`їдав своїх же українців?.. Ніхто…

Тож на хвилі критики земляка у Чернівцях депутатами стали опоненти Бурбака і «Народного фронту».

Вони відразу розгорнули війну проти своїх ідеологічних та фінансово-бізнесових конкурентів. Почали віддавати борги за те, що колись Федорук воював з ними. Потім вони з Федоруком. Згодом «з`їли» Федорука, взялися за Бурбаків. Відкусили шмат «Добробуту» та інші смачні об`єкти. Але то було недовго.
Революція 2013-14 рр. змела партію регіонів, а з нею й недоброзичливців Бурбаків-Федорука-Яценюка. Вони повернулися і згадали Фірташу-Продану-Михайлішину всі свої образи.

Маятник віджиму бізнесу метнувся в інший бік. Все могло би скластися на користь команди «Фронту змін» (на той час уже «Народного Фронту»), якби наші земляки Яценюк-Бурбаки повернулися обличчям до чернівчан. Зробили би дороги в місті та області, відремонтували б фасади будинків, підкинули трохи грошей на розвиток Чернівців та Буковини. Але ж ні: Яценюк дбав про всю Україну. До рідного міста навідувався вряди-годи. Він стримував агресію Росії на Сході, розбудовував армію, споруджував стіну. Щось вдалося, щось не вдалося. А щось ніколи вже не вдасться.

Прем`єр пішов. Бурбак пішов. А місто залишилося з проблемами, розбитими дорогами, облупленими будинками та застарілою транспортною системою. Де вже ледь рухаються зламані тролейбуси, а автоперевізники не мають конкурентів. Тому й диктують нам свої умови.

Політики швидко використали помилки прем`єра щодо ставлення до рідного міста. І використали їх на виборах. Вони розгорнули активну кампанію проти земляка і його партії. А ще й до всього «Народний Фронт» на вибори не пішов. Бо вважав, що в умовах війни з Росією не про вибори треба думати, а про перемогу над ворогом.

Тож позиції вчорашніх знову укріпилися в міській раді. Але своїх помилок уже ні Фірташ, ні Продан не повторили.

Швидко у міськраді була створена більшість, підконтрольна партії «Рідне місто». Не знаю, якими аргументами переконували навіть нібито ідеологічних ворогів боротися разом проти Яценюка-Бурбаків-Федорука. Але вдалося зробити так, що й фракція ВО «Свобода», і «Народний контроль», і більшість «Самопомочі» голосували так, як Фірташу треба було. Останнім часом до них долучилася й фракція ВО «Батьківщина». І тоді міський голова Олексій Каспрук остаточно втратив можливість керувати містом. У його підпорядкуванні залишилося кілька депутатів з БПП «Солідарність» та радниця зі всіх питань і проблем Ірина Карімова. І то остання уже також виходить з-під контролю нинішнього мера.

За Каспрука горою стоять тільки 5 депутатів із 42-х. Маючи могутню перевагу в живій депутатській силі, опоненти міського голови почали диктувати свої умови на шахівниці великого міста.

Спочатку вони заблокували можливості створити дієздатний виконком. Потім унеможливили обрання секретаря міської ради. Далі почали вимагати тільки своїх інтересів. Як у міському бізнесі, так і у кадрах.
Ні Каспрук, ані його радниця уже не могли впливати на прийняття рішень міською радою.

А у той час ще й Бурбак-Федорук припустилися кількох помилок. Вони почали погрожувати депутатському корпусу перевиборами. Хоча й, напевне, розуміли, що не зможуть вплинути на цей процес. Аби трохи зм`якшити свій прокол, Федорук недавно озвучив таку сентенцію: депутатів розпустять і перевиберуть, а голова залишиться той самий. Але йому вже ніхто не повірив. Депутатський корпус вхопив Фортуну за хвіст і тягне з неї всі жили. «Рідне місто» і його сателіти погрози народних депутатів про розпуск міськради перетворили на пародію. Вони уже насміхаються над колишніми: мером та міністром.

Рішення приймаються у Чернівецькій міській раді тільки ті, які потрібні Фірташеві. Каспрук зрозумів, що вже вдіяти ніц не може. Його радниця навіть принишкла у цей час і сидить мовчки, ніби мишка у дучці.

Відчувши смак постійних перемог, депутати вже втратили будь-яку міру своїм забаганкам. Вони вже вимагають всього і негайно. Особливо в останні місяці, коли місцева ВО «Свобода», «Самопоміч», «Народний контроль» та ВО «Батьківщина» відверто стали на сторону, протилежну пропрезидентським силам. Тепер з Каспрука вони мотузки можуть вити і жили тягнути.

Сесії у міськраді тривають не днями і тижнями, а місяцями. Рішення приймаються тільки земельні. І лише ті, які вигідні більшості. Аби тримати Каспрука у покорі та цілковитому послуху, депутатам уже стало мало місця у сесійні залі. Вони собі на допомогу зовуть півміста.

Якщо й надалі слідувати шаховим термінам, то цей етап можна назвати мітельшпілем**. Це середина гри, готовність розпочати активні дії. Тут повинні розгорнутися основні події.

Чернівці і чернівчани уже стають пішаками у грі депутатів з Каспруком-Федоруком-Бурбаками.
А ми ділимося на тих, хто їздить, і на тих, хто нас возить. Тож спочатку депутати не дозволили Каспруку закупити кілька десятків бусів, аби мати комунальне підприємство автоперевізників. Потім не дозволили модернізувати електротранспорт. І тепер, коли «король оголений», вміло підвели перевізників під міську раду.

З`ясувалося, що в цих умовах перевізники не можуть возити пасажирів за старими цінами, а пасажири в цих умовах не мають фінансів оплачувати проїзд за новими тарифами. І стався бунт. З усіх боків.

В один день маршрутки перестали возити людей. Тролейбусів не вистачало. Перевізники вимагали вищих тарифів. Мер, можливо, й погодився б з ними, але за умови, що вони аргументують свої вимоги і підвищать якість обслуговування. Каспрук запропонував запровадити електронні квитки, які б чітко фіксували кількість пасажирів, надходження грошей у касу перевізника і собівартість. Таким чином можна б було визначити реальну ціну проїзду. Перевізники, у першу чергу власники маршрутів і маршруток чомусь категорично відмовляються від електронного обліку. Це уже наштовхує на закономірні роздуми: а чи не зумисне збільшують тарифи власники, аби одержувати надприбутки?..

Після першого бунту перевізників мер Каспрук пригрозив дев`ятьом з них санкціями. Тобто позбавленням права працювати на маршрутах. Що ж, це один із вірних ходів міського голови.

Але депутати також не ликом шиті. Вони продовжують тримати в нарузі ситуацію в місті. Аби зробити добру міну при поганій грі, знайшовся серед тих та інших такий собі «голуб миру», який нібито хоче всіх примирити. Це заступник мера Володимир Середюк. Він йшов на посаду від «Народного контролю», котрий уже чи не увесь переконтролювався під Саакашвілі. І що ж Середюк?!

Коли уже всі проти всіх, то він запросив усіх за стіл перемовин. Ніби цілий рік вони не робили в жодних спроб до цього. І за цей час стало зрозуміло, що термін перемовин сплив, а рубікон уже перейдено.

Не зумівши запропонувати реального вирішення проблеми, заступник голови протиставив себе голові. І таким чином допоміг противній стороні визначитися з тією кандидатурою, яку вони матимуть на голову, якщо чернівчани таки їм всім влаштують дефенестрацію.
А до цього таки йде.

Бо перевізники уже вимагають тарифи по 5 гривень за проїзд у маршрутках. Голова і його команда вимагають поліпшення обслуговування, запровадження джіпеесного контролю на маршрутках. А депутати встановили мораторій на підвищення тарифів.

Таким чином все перемішалося у Чернівцях. І виходу з цього глухого кута вже нема. Через тиждень-два перевізники зупинять авта. Нових тролейбусів не закуплено. Місто залихоманить так, що дефенестрація буде здаватися маленькою прогулянкою з вікон другого поверху на бруківку.
Викидатимуть всіх, без огляду на чини і ранги, на партії і заслуги, на вагу і стать…

Такий ендшпіль** у грі з чернівчанами готується у місті з 25 жовтня 2015 року. І нема на це ради.

Петро КОБЕВКО

*Дефенестрація – це викидання через вікно. Так назвали дві події у Празі. Перша – це вбивство семи членів міської ради 30 липня 1419 року. Тоді натовп гуситів увірвався до магістрату й викинув через вікна ненависних керівників міста. Після цього почалися Гусистські війни, які тривали майже 20 років.
Друга дефенестрація була 23 травня 1618 року. Протестантські дворяни викинули з вікон мерії імперських намісників Славата і Мартініца та їхнього писаря Фабріціуса. Але вони не загинули. Бо впали на купу гною.
Третя дефенестрація сталася 10 березня 1948 року. Міністр закордонних справ Чехословаччини Ян Масарик був знайдений мертвим навпроти вікна ванної кімнати міністерства. Досі невідомо, це вбивство чи самогубство.
**Дебют, мітельшпіль, ендшпіль – загальновживані шахові терміни, що означають початкову, серединну і кінцеву стадію гри у шахи.

peredplata