ЯКІ РЕФОРМИ БЕЗ СКАНДАЛУ?

ЯКІ РЕФОРМИ БЕЗ СКАНДАЛУ? Завершилися парламентські канікули, і нардепи з новими силами взялися за роботу. Найближчим часом вони повинні прийняти важливі документи для проведення в Україні реформ в освіті, медицині й у пенсійній сфері. Новий Закон про освіту Верховна Рада схвалила на диво оперативно, але тут же виник серйозний скандал, який негайно отримав значний міжнародний резонанс.
Якою має бути освіта рідною мовою для національних меншин?
Глава Закарпатської обласної державної адміністрації Геннадій Москаль звернувся до Петра Порошенка з проханням не підписувати щойно прийнятий парламентом Закон про освіту. Він вважає, що новий документ обмежує права національних меншин і суперечить ряду міжнародних документів, підписаних і ратифікованих Україною.
У Закарпатській області компактно проживають представники угорської, румунської і словацької національних меншин. Вони отримують освіту (у тому числі й середню) у школах своєю рідною мовою. Втім, досвід показує, що чимало випускників цих шкіл недостатньо володіють державною, українською, мовою. І це звужує їхні можливості отримати вищу освіту в нашій державі, а потім гідно працевлаштуватися.
Не краща ситуація і з випускниками деяких румуномовних шкіл Чернівецької області, що викликає чимало нарікань з різних боків. Щоб виправити таке становище, новий закон пропонує надавати рідною мовою лише початкову освіту, а далі поступово переводити більшість шкільних предметів на владання державною мовою. Саме це положення й викликало чималий скандал, і не лише у середовищі національних меншин України. Своє негативне ставлення до нього вже висловили угорські власті й громадські організації Румунії. Офіційний Київ повинен відреагувати на такі звинувачення, щоби скандал не набирав небезпечного для іміджу нашої держави масштабу.
А знайти компроміс тут непросто. Європейська практика знає різні варіанти вирішення подібної проблеми. Так, початкова освіта рідною мовою у державних школах – це стандарт для ряду європейських держав. Середню ж державні школи надають державною мовою, а бажаючі отримати її мовою національної меншини можуть продовжувати навчання у приватних навчальних закладах. Деякі держави забезпечують і середню освіту державним коштом. Варіанти є, українські парламентарі повинні були їх уважно вивчити і приймати закон лише після детального обговорення його проекту нашою громадськістю. Нині створено проблему, вирішувати яку доведеться оперативно і в несприятливих умовах, на вирішення яких ще будуть впливати з-за кордону сили, що шукатимуть у скандалі вигоду для себе…
Є невдоволені не лише серед представників національних меншин
Будь-які реформи, як правило, супроводжуються конфліктами. І це не дивно, адже замість старої системи реформатори запроваджують нову, у якій може не знайтися місця тим, кому раніше було працювати комфортніше. Чимало викладачів українських вишів з тривогою дізналися про скорочення бакалаврату з чотирьох до трьох років навчання. Чому? А тому, що це тягне за собою скорочення викладацьких ставок, що загрожує потенційним безробіттям для частини викладачів, котрі нині ще мають роботу.
Досить тривожними виглядають перспективи і для зайнятих у системі професійно-технічної світи. Коли ПТУ фінансуються з державного бюджету, їхній персонал почуває себе впевнено. Проте перевід цих закладів на фінансування з місцевих бюджетів докорінно міняє справу. Ця сфера вимагає серйозних капіталовкладень, на яку місцеві бюджети не мають необхідних сум. До того ж деякі ПТУ випускають кадри для всієї України, а фінансувати їх мають лише ті регіони, де розташовані ці заклади.
Можна згадати й інші складні питання у новому законі, відповідей на які поки що не видно. Лише коли документ запрацює, стане зрозумілішим, які недоліки потребують негайного виправлення. А ми ведемо мову лише про реформування освіти, на черзі ж ще медична і пенсійна реформи, котрі зачіпають інтереси мільйонів українців.
Чого очікувати від реформи медицини?
Коли тільки починалися розмови про нову реформу, серед медиків найбільший страх викликали перспективи закриття багатьох лікувальних закладів. Нині виконувачка обов\’язки міністра пані Супрун пообіцяла не закривати, а перепрофілювати деякі лікарні, щоб зберегти високопрофесійні кадри. Кабмін же обіцяє помітно збільшити видатки державного бюджету на медицину.
А простих українців найбільше цікавить – хто буде оплачувати їхнє лікування. Хоча у статті 49-й Конституції записано, що \”Охорона здоров\’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм\”, люди добре знають, що безкоштовної медицини у нас нема. Їх тривожить, що нардепи і вище чиновництво лікуються за кордоном, тому не мають стимулів для змін на краще вітчизняної медицини.
Маємо надію, що скандали після прийняття Закону про освіту чомусь навчать парламентарів, і медичну реформу винесуть на широке громадське обговорення. Громадяни повинні знати, що їх чекає насправді у цій непростій царині, і готуватися до змін. Так само, як і до пенсійної реформи.
Багатостраждальна пенсійна реформа
Основний Закон України гарантує право на соціальний захист нашим громадянам у статті 46-й. Там сказано: \”Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом\”. Нинішня влада обіцяє суттєве підвищення пенсій, правда, відкладає обіцяне на пізніше. Ще обіцяє скасувати податок на пенсії тим, хто продовжує працювати. Але також не спішить виконувати це.
Нездійснені обіцянки у різних сферах життя остаточно підірвати авторитет нинішньої влади. Якщо вона хоче відновити втрачене, мусить не на словах, а на ділі добиватися покращення стану в державі, насамперед – підвищення життєвого рівня її громадян. Для цього необхідно терміново проводити найважливіші реформи. Їхнє проведення буде супроводжуватися скандалами і вимагатиме внесення необхідних змін у вже затверджені тексти.
Гаряча політична осінь в Україні розпочалася. Вона обіцяє чимало несподіванок і випробувань, які нам доведеться пройти найближчим часом. За все у житті доводиться платити. Чверть століття замість глибокого реформування всього життя власті займалися порожніми розмовами і роздавали нездійснені обіцянки. Прийшов час платити за старими векселями. Лише реальні кроки, спрямовані на покращення життя простих людей, можуть забезпечити нинішній владі так необхідну їй соціальну підтримку. Але чи зрозуміли це можновладці – ось у чому питання…

peredplata