Стрітення Господнє – християнське свято принесення до Єрусалимського храму немовля Ісуса Христа його батьками, яке сталося на 40-й день після Різдва і на 32-й день після Обрізання. Згідно з євангельською розповіддю, на сороковий день після Різдва Христового і по виконанні днів законного очищення Пречиста Богородиця разом зі святим Йосифом прийшла з Вифлеєму до Єрусалима до храму Божого, принісши сорокаденне немовля Ісуса.
Стрітення – це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом. Свято Стрітення вважається знаковою зустріччю Старого і Нового Завіту, а також знайомством людства з Месією – Ісусом Христом. Цього дня обов\’язково рекомендують християнам відвідати церкву, де на день Стрітення Господнього здійснюється особливе урочисте богослужіння і служиться молебень. З церкви додому приносять стрітенські свічки, адже цього дня їх освячують спеціальним чином. Свічки потрібно дбайливо зберігати протягом цілого року і запалюють в особливо важкі хвилини життя: хвороби або життєві труднощі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку – “щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!”.
У давні часи це свято мало назву Зимобор, Громовиця і святкувалось як зустріч зими з весною. Вважалося, що у цей день при зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися?
Кожен господар готував власну “громовичну” свічку і ніс її на посвяту, щоб весняна повінь не зашкодила посівам і мороз дерев не обморозив. Перш ніж занести свічку до хати, вони із запаленою свічкою обходили двір.
Саме в цей день святили воду. Цій воді приписували магічні властивості. Вона допомагала при хворобах, які виникали від навроків (“поганого ока”).
На Путильщині ще й досі поширена обрядодія класти на Стрітення надворі яйце на ніч, а вранці по тому, чи трісне, визначати врожайність на рік (с. Самакова).
На Стрітення також випікають коржики у вигляді весняних пташок
Вдень на Стрітення всі збиралась на околиці поселення, проводили зиму і зустрічали весну. Взявшись за руки всі йшли великим колом
При цьому спочатку дівчата співали пісню про зиму:
Ой дівчатка!
До нас прийшла бабуся
У білому кожусі,
Поля причепурила,
Біленьким снігом вкрила.
Далі звучала пісня-веснянка:
Ой минула вже зима,
Снігу, льоду вже нема.
Ой нема, ой нема,
Снігу, льоду вже нема.
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки малі.
Ой малі, ой малі,
Соловеєчки малі.
Бурхлива річка вже кригу ламає,
Весела веснянка далеко лунає.
Грає веснонька, у дзвіночки б’є,
Кожна пташечка вже гніздо в’є.
Грає веснонька, розігралася,
Вся природонька розспівалася.
Далі хлопці співали:
Принеси, весно, нам
Рясні дощі, рясні дощі.
Принеси, весно, нам
Радощі, радощі.
Хай всюди пісня луна,
Пісня луна, пісня луна.
Хай нам зустрінеться
Дівчина красна.
-ясна і тиха погода в цей день, то віщує гарний урожай поля і добре роїння бджіл.
-Якщо надворі вітер – чекай пізньої весни.
– Коли лютує хурделиця, то весна буде пізня і холодна.
– Коли на Стрітення відлига – пропаде ще весна надовго.
– Якщо на деревах іній – зародить добре гречка і картопля.
– Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то чекай ще стужі.
– Якщо до вечора стане тепліше, то швидко прийде весна, а якщо холодніше, то ще трохи буде зима і холод.
На Буковині існували прислів’я:
-Лютий зиму видуває, а березень її ламає.
-Коли на Стрітення капає зі стріхи – не найдеться з літа потіхи.
-Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
На свято Стрітення не можна лаятися, прибиратися, прати, працювати в городі. Також на Стрітення не радять вирушати в далеку дорогу: вона може скінчитися погано. Процес заборон простежується у забороні шити і прясти в рубіжний ранньовесняний період, що характерно для буковинської обрядово-звичаєвої практики. Це зумовлено тим, що у буковинців серед домашніх промислів на перший план виступав промисел ткацький, оскільки досить поширене було вирощування овець.
Отже, свята «Стрітення» та його обрядовість пов’язанні з відповідними космічно-астральними впливами і підтверджує дійсно рубіжний характер цього періоду.
Кожолянко Олександр,
етнолог, доктор історичних наук
peredplata
