Поки масштабного наступу не буде.
Чи потрібен бойовикам і Кремлю Маріуполь і чи вистачить у них сил його взяти? Про це «Новому часі» розповів Павло Фельгенгауер, повідомляють Патріоти України.
– В Україні є побоювання, що наступною мішенню бойовиків може стати Маріуполь, що сепаратисти за допомогою російської армії можуть його атакувати. Чи можлива така операція і якщо так, то коли?
– Я не очікую серйозної нової ескалації бойових дій, щонайменше, до кінця квітня, а, може, й до літа.
– Ресурсів немає або причина в політичному аспекті?
– Є й технічні проблеми, тому що сили так званого ополчення були виснажені в ході зимової компанії. Під кінець навіть довелося російські війська в Дебальцеве, схоже, вводити, хоча не так багато, як в серпні. Так що потрібна оперативна пауза. Потім – вже настала весна. Поля тануть, по них особливо не поїздиш. Ну і в Москві є певні надії, що осаджувати Маріуполь не знадобиться. Про це часто і багато публічно висловлюються на російському телебаченні, що Україна сама розвалиться через фінансові та політичні проблеми, що не потрібно лізти на рожен, що потрібно просто почекати. І тоді організованого опору не буде, в тому числі і в Маріуполі. Сам по собі Маріуполь насправді не являє собою такий великої цінності для Росії. Взагалі, практично, ніякої не представляє.
Так, ополченці місцеві, які ще мріють отримати якийсь напівнезалежний Донбас, – їм він потрібен. Якісь у них є прихильники в Маріуполі. Але Росії він не потрібен взагалі. Всі ці розмови про коридор в Крим – це результат непорозуміння. Маріуполь ніякий не коридор ні в якій Крим. Тому що у нас для стратегічної зв’язку використовується, насамперед, залізниця. А залізниця в Маріуполі йде на північ, до Криму вона не йде.
Залізниця в Крим – це було б, звичайно, здорово, з погляду Росії. Але для цього не Маріуполь не потрібен. Так що потрібен був би коридор десь до Дніпра. Можна і іншими шляхами в Крим доїхати, там і глибоководні порти є, і багато чого ще. Росії потрібно, щоб їздили в Крим відпочиваючі з Росії, сім’ями, небагаті, тому для цього коридор потрібен зовсім великий. Залізничний зв’язок потрібно відновлювати – це важливо. Але це не Маріуполь. Взяти Маріуполь могли б за пару днів після Іловайська. Там, крім батальйону Азов, взагалі майже нікого не було. І паніка була, до того ж. Українське угруповання було на частини розірване. І у Росії були війська. Хотіли б – взяли б не тільки Новоазовськ практично без бою, взяли б і Маріуполь. Але він був не так вже потрібний. Росії потрібна зміна влади в Києві, а не зміна влади в Маріуполі. А зараз його осаджувати, тим більше якщо на ньому все буде так само сконцентровано, як на Дебальцеве, – то доведеться, як і Дебальцеве, Маріуполь зруйнувати. Я такі облоги бачив – був при захопленні Грозного. Саме так це буде виглядати. Місто буде перетворене на руїни. Нікому це зараз у Москві особливо не потрібно. Кількамісячна облога, вуличні бої, руйнувати його важкою артилерією послідовно – використовувати його потім як порт буде складно. Портові споруди можна замінувати. Якщо від нього купа каміння залишиться – кому це потрібно?
Ось в ході більш серйозного наступу, якщо таке буде влітку, якщо фронт буде зламаний на декількох напрямках, тоді цілком можливо, що Маріуполь легше впаде. Його можна обійти, оточити, відвернути від нього сили іншими ударами на інших фронтах. Це з військової точки зору краще.
– Як експерт ви бачите зараз в української армії по всій лінії фронту якісь слабкі місця?
– Та там фронту як такого взагалі ніде немає. Там кількість військ з обох сторін раз в 10 менше, ніж там було в 1940-ті, коли німецькі з радянськими воювали. Тому суцільної лінії фронту немає ніде. Є опорні пункти, опорники, як у вас їх називають, а між ними – чисте поле. Ці опорники іноді пов’язані – вогневий зв’язок є, простір між ними прострілюється. А іноді й не прострілюється. Тому при бажанні можна рухатися в будь-якому напрямку, особливо, коли влітку все підсохне. Можна рухатися через поля і танком, і Уралом, і БТРом. Тому там оточення не мають великого сенсу – там скрізь діри, можна проходити, як крізь решето. Там зараз немає поняття такого, як був фронт у світових війнах. Тому що людей мало. На такий театр дій людей недостатній, щоб організувати суцільну лінію фронту.
– Тобто знакових слабких місць, яким було Дебальцеве, немає зараз?
– На Дебальцеве просто сконцентрували всі сили. Чому українське командування вело себе так – дотримувалося якийсь пасивної оборони – не знаю. Або не готові були, або не вміють, або не хотіли. Є правило: якщо тебе атакують, ти повинен завдавати ударів і з тилу, і з флангу по наступаючому угрупованню. Чому вони цього не робили? Такі ж питання ставлять і в Україні. Я був дещо здивований українським командуванням. У вас з цим великі проблеми. Деякі українські джерела кажуть, що їм не дозволяють переходити в наступ. Або не хочуть, або не можуть. Але така оборона, звичайно, кілька самогубна.
Джерело: http://patrioty.org.ua/rosiyskiy-viyskoviy-ekspert-rozkazav-shho-planuye-dali-putin-na-donbasi/
peredplata
