Дфс буковини: актуальні запитання – відповіді для платників податку за землю

Чи є платником земельного податку ФОП – платник ЄП, що є власником земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво (в тому числі виробничих об’єктів)?

Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, що є власником земельної ділянки (право власності на земельну ділянку оформлене на фізичну особу (фізичну особу – підприємця)), на якій здійснюється будівництво (у тому числі виробничих об’єктів), сплачує земельний податок на загальних підставах.

Відповідно до ст. 269, 270 Податкового кодексу України від 02 грудня року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Особливості справляння земельного податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 269.2 ст. 269 ПКУ).

Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Статтею 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями визначено, що господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Тобто, у разі здійснення будівництва (в тому числі виробничих об’єктів), фізична особа – підприємець не використовує у підприємницькій діяльності свої земельні ділянки. Відповідно не виконуються умови, які звільняють платника єдиного податку від сплати земельного податку.

Чи є платником плати за землю ФОП, яка має тимчасову споруду (кіоск, палатку тощо)?

Якщо фізична особа – підприємець має паспорт прив’язки тимчасової споруди, то він повинен мати і правовстановлюючі документи на земельну ділянку (свідоцтво про право власності або користування чи договір оренди земельної ділянки) по яких розраховується плата за землю.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним.Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно із ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Дані державного земельного кадастру – сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (п.п. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).

Абзацом першим частини другої ст. 28 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-УІ «Про регулювання містобудівної діяльності» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 3038) надано визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, згідно з яким – це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина четверта ст. 28 Закону № 3038). Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі – Порядок), підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі – ТС) є паспорт прив’язки ТС. Пунктом 2.6 розд. ІІ Порядку передбачено, що для оформлення паспорта прив’язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив’язки ТС, до якої наряду з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджена додатком 1 Порядку.  Додаток 1 Порядку містить форму схеми розміщення ТС із вказівкою площею земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Тобто, перш ніж оформлювати паспорт прив’язки, суб’єкт господарювання має отримати документи на землекористування, і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням паспорта прив’язки ТС. Документи, що подаються для отримання паспорта прив’язки ТС, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб’єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.27 розд. ІІ Порядку внесення таких даних без наявних документів на право землекористування тягне за собою анулювання паспорта прив’язки ТС.

Хто є платником земельного податку за земельну ділянку, яка перебуває у власності ФО – засновника фермерського господарства та надана для ведення фермерського господарства?

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно із ст.ст. 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Оскільки платником земельної ділянки є власник земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.