Зрада чи боротьба за першість. Терицану проти Попеску

Останнім часом ні для кого не є новиною чергові заяви зі сторони представників румунської національної меншини про їх «утиски» з боку вітчизняної влади. Проте, пересічному громадянину зазвичай цікавим є «підводне каміння» цих псевдоутисків, яке не завжди потрапляє в інформаційний простір.

За часи незалежності нашої держави склалася дивна ситуація, в якій кількість та відчайдушність звернень провідних керівників громадських об’єднань етнічних румун щодо їх асиміляції державою прямо залежить від суми грантових коштів наданих офіційним Бухарестом для, нібито, розвитку вказаних товариств, а також ремонту будівель, під дахом яких проводяться їх зібрання тощо.

Під час нещодавньої передвиборчої боротьби гасла лунали також за голоси виборців, які відчайдушно вірили в щирість слів своїх «провідників». Але ніхто не міг припустити, що саме виборча кампанія призведе до конфлікту між давніми друзями, побратимами або просто борцями за першість в румунській громаді – керівником Міжрегіонального об’єднання «Румунська спільнота України» (РСУ) І.Попеску та головою «Румунського культурологічного центру Еудоксіу Гурмузакі» В.Терицану.

Нещодавно стало відомо, що останній став підписантом декларації про створення об’єднання під назвою «Національна рада румунів з України» (далі – НРРУ).

Не є таємницею, що заснування вказаної структури було підтримано В.Терицану для того аби і так зруйновану репутацію Івана Попеску, який на виборах до Верховної Ради України зазнав нищівної поразки, знищити нанівець. Що стало підставою для таких дій з боку Василя Дмитровича? Мабуть головну роль у цій історії зіграло звичайне самолюбство, жага до влади та грошей. Терицану завжди прагнув бути лідером румунської громади, проте минулий авторитет Івана Попеску завжди не давав йому цього зробити. І тут, коли з’явилась можливість досягти власної мети, консолідувавши навколо себе інших «борців за права меншини», він не втратив цієї можливості і зробив те, до чого прагнув роками.

Залишається лише одне питання – кого з цих «провідників» підтримає офіційний Бухарест? Підказкою для відповіді є останні новини про фінансування структур етнічних румун України. Так, «Румунський культурологічний центр Еудоксіу Гурмузакі» В.Терицану, лише в рамках надісланого проекту №-D2/411/21.03.2019 під назвою «Маестро Ніколає Гакман – 60 років» отримав 26.700 тис. лей (5.600 тис. євро) – непогана «подачка» для проміжного проекту, погодьтесь. Невідомо чи надсилалась заявка на отримання коштів для ініціатив організованих РСУ, але факт залишається фактом що Терицану зі своїм оточенням наразі є більш цікавими для румунських посадовців, ніж Іван Васильович Попеску, проте хто буде з них «на коні», а хто ні – покаже лише час та ЧАС (газета)

Ан. Тонеску