39-річний український найманець розповів, як він воював у Лівії: \”Я не знаю, хто брав участь у цій м\’ясорубці, але в радіоефірі постійно чув російську мову\”.
ЗМІ розшукали українця, який воював у Лівії. 39-річний Володимир Ляхович (так він попросив його називати) приїхав додому з охопленої заворушеннями країни всього місяць тому. В інтерв\’ю він зізнався, що українські найманці дійсно працювали там снайперами, деякі були вбиті, а дехто потрапив до рук повстанців.
У Лівії чоловік кілька місяців командував підрозділом військ уряду Муаммара Каддафі в Місураті, а перед самим від\’їздом був важко поранений в плече, пише \”Комсомольська правда в Україні\”.
\”Як тільки заворушення з Єгипту перекинулись до Лівії, зрозумів, що зможу знайти роботу. Вийшов на вербувальників – вони завжди активізуються в подібні нестабільні періоди. Тим більше Лівія – країна багата, техніка там радянська, араби воювати особливо не вміють… Через свої канали дізнався: найманців вербує фірма з Одеси\”, – розповів Володимир.
До Одеси він приїхав в середині лютого. Невелика контора в центрі міста набирала в арабські країни фахівців-технарів. Були потрібні нафтовики, інженери, водії. Головна умова: хороше здоров\’я і служба в армії.
\”Молода дівчина винесла мені контракт на двох листочках, сказала, буду я працювати шофером у фірмі з продажу авто. Виліт призначили на перші числа березня, але не в Тріполі, а в сусідній Судан. За цим контрактом мені обіцяли 4 тисячі доларів на місяць\”, – продовжив Володимир.
Він пригадав, що разом з ним вилетіли п\’ятеро молодих хлопців, один з Донецька, решта з Миколаївської та Одеської областей.
В аеропорту українських командос зустрічав араб, який назвався Ібрагімом. Хлопців розсадили по машинах і повезли в Тріполі. Жодних віз на кордоні не ставили, найманців ввозили нелегально.
\”З військовим комендантом ми зустрілися в готелі на околиці Тріполі, він відмінно розмовляв російською. Нам коротко розповіли про озброєння, запитали, що нам ближче. Каддафі потрібні були снайпери, командувачі військовими підрозділами, солдати, які вміють поводитися зі складною зброєю\”, – каже Володмир.
\”У лівійців на озброєнні були такі ж машини, як у нас. Автомати Калашникова, радянські зенітки, гармати, реактивні системи залпового вогню \”Град\”. З важкого – танки Т-72 і Т-62, бойові машини піхоти БМП-1, бронетранспортери БТР-60, бойові розвідувальні машини БРДМ-2, самохідні арт-інсталяції 2С1 \”Гвоздика\” і 2С3 \”Акація\”, – додав він.
Араби, за словами українських найманців, воювати не люблять і не вміють. Тому на Близькому Сході особливо великий попит на іноземців.
\”Мене визначили в командування взводу піхоти. До нього входило близько 30 осіб в основному із сусідніх з Лівією африканських держав. Були два хлопці з Сербії, один з Молдови. Інші хлопці, які прилетіли з України, пішли в снайпери, один в пілоти\”, – розповів Володимир.
Йому ж видали довідку з чужим ім\’ям і прізвищем, на якій був серійний номер. Поставили бойові завдання. \”Одразу ж підвищили \”зарплату\” – 10 тисяч доларів на місяць. Пообіцяли, якщо стане зовсім \”спекотно\”, – 1500 доларів на день\”, – зізнався чоловік.
Після місяця більш-менш спокійною служби – база, де служив Володимир, захищала спокій Тріполі – настало справжнє пекло. У березні командування лівійських військ вирішило перекинути взвод Володимира до Місурати. Війська Каддафі на той момент вже тричі брали це місто, але їм постійно доводилося відступати.
\”Ми прибули до Місурата 13 квітня, а вже через три дні в місті почалося справжнє побоїще, – з неохотою згадує Володимир. – 24 години на добу не припинявся шквальний вогонь. Я не знаю, хто брав участь у цій м\’ясорубці, у моїх хлопців були свої завдання, але в радіоефірі я постійно чув російську мову. У центрі міста було найвища будівля, там працювали українські та білоруські снайпери. Під час чергового авіанальоту НАТО будівлю знищили. Всі, хто був всередині, загинули\”.
Невідомо, чим би закінчилося для Володимира його відрядження, але він отримав кулю в плече. Сам він вважає це везінням. Тому що якраз в цей час встановилося затишшя – почалися чергові переговори про перемир\’я. Ляхович отримав свої гроші, документи, виїхав у Тріполі, а звідти добрався додому (як саме, розповідати чоловік не захотів).
\”У найманця на війні мало прав, якщо приїхав, воюй до кінця. Потрапив у полон – вважай, що ти труп. Наприкінці квітня кілька десятків солдатів слов\’янської зовнішності, які говорять російською, були арештовані в Місураті. Їх перевели у в\’язницю Бенгазі до початку суду. Що з ними – невідомо. Судячи по тому, як часто українська влада повторює, що наших співвітчизників у Лівії немає, їх скоріше розстріляють, ніж повернуть. Адже це величезний скандал, вдома теж можуть у в\’язницю посадити. Розуміють це і найманці. Тому, коли хлопці потрапляють в полон, вони не кажуть, з якої країни приїхали…\”, – зазначив Володимир.
Дозволу на публікацію свого фото він не дав. Навіть його дружина і донька поняття не мають, чим насправді він займався в Тріполі – вони вважають, що працював за контрактом – водієм на фірмі із продажу старих автомобілів.
peredplata
