Вашківське Чикаго або Край, де правлять бал розбійники (ОНОВЛЕНО)

Вашківське Чикаго або Край, де правлять бал розбійники (ОНОВЛЕНО)

Це сталося 15 червня о 21 годині 37 хвилині у місті Вашківці. У кафе, що на другому поверсі «Універмагу», зайшла група молодих хлопців (їх було 17). Вони витягнули пістолети і почали розстрілювати тих, хто дивився футбол. Внаслідок стрільби по людях загинув Роман Ставчанський. Два брати Г., Юрій та Віталій, одержали різного роду поранення у голову і шию. Ще кілька людей були легко поранені та отруєні газом, яким стріляли нападники.

Вашківське Чикаго або Край, де правлять бал розбійники (ОНОВЛЕНО)

Атака на людей тривала не більше 40 секунд. Було випущено десятки набоїв та газових капсул. Нападники швидко сіли у свої три авта, номери яких були закритті шматтям, і виїхали у бік Чернівців та Брусниці.

Від рани у печінку кров’ю стікав Роман Ставчанський. Його три доньки залишилися сиротами. В реанімації – два брати Г. Одного вже прооперували, вийняли три кулі з голови. Інший чекає операції, яку роблять у Києві. Бо куля застрягла біля сонної артерії. Життя його у небезпеці.
Міліція швидко впіймала всіх нападників-гангстерів.
А почалося все у Чорториї під час фестивалю «На гостини до Івана»…

Іван таки прокляне цю владу з того світу.
Бо вона ні на що не здатна. Навіть організувала його День народження не так, як він просив за життя. Іван хотів накрити столи від Чорториї до Києва з черешнями та калачами.
А 15 червня всім сільрадам Кіцманщини дана вказівка аби столи ламалися від наїдків і напоїв, аби були люди вдягнені в буковинські однострої, сиділи за столами під пекучим сонцем і чекали владу. Поки не прийде «самий» із куратором Кіцманського району, доти не можна ні голубця, ані начинки з’їсти. І не можна води випити.
Люди сиділи, обливаючись потом, і чекали. Чекали довго. Бо САМ з куратором Кіцманського району ходив селами і показував, як жити стало краще і жити стало веселіше.
Коли вони прийшли на толоку на «Гостини до Івана», люди їх уже прокляли десятки разів. Бо зморилися від пекучого сонця і від зваби на столах. Але буковинці нібито законопослушні і владу нібито шанують. Сказали, що не можна чіпати нічого на столі, поки «хазяїн порцію не пустить», то нічого й не чіпнули.

Нарешті САМ разом з «Куратором Кіцманського району» пустив порцію. І почалося тоді… Всі пішли у данець.
«САМ» різав і роздавав м\’ясо, ніби з барського плеча. А м\’яса ціла туша бика вертілася на вертелі, як у середньовічного феодала. На інших вертелах смажилися знамениті у Драчинцях трухани. Музики рвали струни на скрипках і цимбалах, дули мідь у труби і били бубен, ніби ковалі на ковальні. Вже нічого від того, що заповідав Іван, не було. Всі «гостини» перетворилися у велику пиятику. Ніби десь у країнах нечорнозем’я, де говорять матом і п’ють горівку квартами. Навіть «білий птах з чорною відзнакою», побачивши і почувши цей балаган, зірвався з гнізда і полетів світ за очі, аби не бачити того сороміцького шабашу, який чинила влада зі своїм плебсом. Навіть вдарив грім і дощ полив, як з відра. Помочив голубці і начинку, але не остудив захмелілі буйні голови забіяк місцевих, що ніби збуї зірвалися з ланцюга.

Комусь щось не сподобалося у когось. Хтось каже, що у нього шашлик недосмажений. А якийсь вашківецький підприємець нагадав подібному собі «колезі» з сусідніх Барбівців чи Брусниці про непорядні стосунки у розрахунках один з одним. І зацідив у вухо того, хто менший. Тоді вступився старший і вгатив по зубах того, хто почав перший. Кажуть, що й міліція була там. Забіяк розтягнули і розійшлися. Ніхто не звернув уваги на нібито ненароком кинуту фразу жінки: «Ви не усвідомлюєте, яка ніч на вас чекає». Пророчі слова виявилися жахливою трагедією…
А починалося так. Два брати Г. разом зі своїм сусідом і товаришем Романом Ставчанським прийшли «На гостини до Івана». Там зустріли свого знайомого Миколу Ш., який допомагав своїй мамі-підприємниці з Брусниці готувати шашлики і накривати на столи.

Між ними зчинилася бійка. Обмінявшись ударами, забіяки порозходилися у різні боки. Брати Г. з Романом Ставчанським поїхали у Вашківці. Там вони разом з кількома десятками вашківчан у кафе на другому поверсі «Універмагу» дивилися футбол Україна – Франція.
В той же час Микола Ш. оголосив мобілізацію своїх ударних сил у селі Брусниця і у Чернівцях (кажуть, були задіяні молоді хлопці з мікрорайону «Гравітон»). Швидко зголосилися майже десять чернівецьких молодиків. Не менше мобілізовано і брусницьких. Трьома автомобілями вони миттєво прибули до Вашківців. Завбачливо автомобільні номери закрили різним шматтям. Як згодом з’ясувалося, чернівецькі готувались до бою з вашківськими. Вони взяли з собою цілий арсенал зброї.

Вже під закінчення матчу кілька хлопців зайшли до кафе. Вони були зовсім не агресивними. Запитали, який рахунок і чи нема одного із братів Г. Їм ввічливо відповідали. Нічого нікого не тривожило. Ніщо не віщувало на зле. Та враз один із юнаків витягнув пістолет.
– Кинь зброю, – вигукнув один із тих, хто дивився футбол. –Спинися!
Він був утричі старшим за того, хто першим вистрілив у Романа Ставчанського. Потім почалася хаотична стрілянина. Три кулі одержав у голову один з братів Г., одну кулю інший брат. Коли старший чоловік підбіг до стріляючого, то біля нього опинився інший хлопець із нападників. У руці у нього також блиснув револьвер. На щастя для чоловіка – це був газовий стріляючий пристрій. Йому вистрілили газом у ліве око. Біля стіни корчився у конвульсіях Роман Ставчанський. Куля пробила йому печінку. Два брати Г. обливалися кров’ю, а постріли лунали. Одна з куль потрапила в груди знаному в області будівельнику. На щастя, пробила тільки одяг і шкіру.

Стрілянина тривала не більше 40 секунд. За цей час було випущено від 8 до 20 куль. Все приміщення наповнилось газом від стрільби газовими пістолетами. Нападники вибігли на вулицю. Двоє з них на сходах ще повернулись і випустили по одній кулі у двері закладу.
Все як у гангстерському бойовику 30-х років у Чикаго.

Через лічені хвилини нікого не стало, тільки лилася кров поранених людей і помирав від пострілу у печінку Роман Ставчанський.
Поранених братів відвезли до обласної лікарні. Одному з них видалили з голови три кулі. Іншого не оперували ще. Бо куля застряла біля сонної артерії. Напевне, операцію робитимуть у Києві.

А Роман Ставчанський, на жаль, помер. Залишилися сиротами троє доньок (одна з них інвалід дитинства). Його поховали у понеділок. У Вашківцях люди не можуть отямитися від того, що сталося. Невже бандитські розборки 90-х років аж тепер докотилися до Буковини? Чи, може, міліція втратила вплив на ситуацію в області? І за цей час у нас народилися і розширилися бандитські угрупування, які використовують зброю у зведенні стосунків один з одним?

Головний міліціонер області генерал Микола Харабара та обласний прокурор Петро Коваль дружно заявляють, що там нема ніякої політики (напад був вчинений на двох депутатів партії «Фронт Змін»). Звичайна «битовуха».
А хіба простим буковинцям не все одно, як їх вбивають? Чи по причині простої «битовухи», чи по причині приналежності до якої-небудь політичної партії.
Порядку в області нема!
Петро Кобевко

peredplata