Сьогодні минає 84 роки з моменту, як у Замості 19 червня 1940 р. офіцерами гестапо був вбитий один із братів Шептицьких — ОЛЕКСАНДР.
У сім’ї його називали Олесь.
Оскільки Шептицькі були австрійськими графами, то німці вимагали від родини, щоб вони задекларували свою приналежність до німецького народу. Після відмови, Олександра арештували під час молитви у костелі і привезли в Замость. Заарештували також сина Яка Казимира та зятя Станіслава Старовєйського. Того ж дня Олександра було замордовано. Пізніше вдалося знайти свідків того дня, які розказали, що у Замості арештантам наказали ходити колом. Олександр відмовився і гестапівець вдарив його нагайкою по плечах. Олександр вдарив німця.
Тіло опізнав у морзі місцевий житель за хустиночкою, на якій були ініціали. Дали знати родині. Сина Яна Казимира викупляли з арешту у прямому значенні цього слова. Після цього він довго переховувався. Зятя знищили у концтаборі Дахау. Нині він блаженний католицької Церкви. Син Ян Казимир вижив і зібрав родинний архів. Саме ним опрацьовані листи між братами Шептицькими ми видали кілька років тому. Він організував і перші історичні дослідження і наукові конференції про родину Шептицьких. Радянська історіографія мовчала про те, що нацисти знищили одного із братів Шептицьких: це кидало тінь на теорію, про те, що Митрополит Андрей — фашиський колабораціоніст. Історики, які займали Шептицькими із благословення КГБ, жодним чином не згадували про це. Не згадує про це і нинішнє покоління істориків, здебільшого спадкоємців ще тих “дослідників” із СССР. Більше того, до недавна побутувала думку про конфлікти між братами Шептицькими, що заперечили видані у 2016 і 2018 листи, зокрема і листи, писані із Святоюрської гори до Олеся. Правда з часом виходить на яв.
P. S. на фото: Олесь Шептицький, фото з архіву Фонду Роду Шептицьких
Іван Матковський
peredplata
