Родичі українських військовополонених приїхали 28 жовтня 2022 року в Женеву, щоб висловити свій розпач і закликати міжнародні організації в Женеві посилити свої дії щодо захисту інтересів жертв війни.
«Я пройшла через пекло. Це біль і відчай, які не відступають і постійно лишаються з вами», — сказала мати українського військовополоненого журналістам в четвер на прес-конференції в Женеві 27 жовтня. Вона немає звісток про свого сина відтоді, як він був захоплений в полон російськими військами п’ять місяців тому, захищаючи сталеливарний комбінат «Азовсталь» у Маріуполі.
До складу делегації входили чотири жінки — дві матері, дружина та донька українських військовополонених, які з міркувань безпеки не побажали називати свої імена. Метою їхнього візиту до Женеви була зустріч із представниками Управління ООН з прав людини (УВКПЛ) і Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ). «Ми хотіли закликати їх до реальних дій», — сказала Ганна Замазєєва, голова Миколаївської облради, яка приїхала разом з делегацією. Цей візит є продовженням давньої теми щодо долі українських військовополонених. Про те, що переживають полонені, які потрапили до рук росіян, можна прочитати в матеріалі нижче.
З початком війни проти України МКЧХ не став виступати з чітким засудженням агресії, посилаючись на необхідність «розмовляти з усіма сторонами». В Україні така позиція викликала глибоке розчарування: МКЧХ і загалом гуманітарна спільнота, тобто впливові міжнародні організації, розташовані в Женеві, звинувачуються у нездатності ефективно та в повному обсязі виконувати свою роботу та захищати жертв війни відповідно до Женевських конвенцій, а саме українських військовополонених, яких утримує російська армія.
«Ми хочемо, щоб люди розуміли наш біль, і ми хочемо, щоб люди також допомагали нам і сприяли нам у цій ситуації», — сказала дружина полоненого українського солдата. Останні сім місяців вона не мала жодної звістки від чоловіка. «Я не знаю, де він утримується, я не знаю, в яких умовах він утримується, я не знаю, в якому він стані. Мене дуже хвилює наближення зими і холод, і те, що він не буде мати теплого одягу та взуття», — додала вона.
Очікування…
Група родичів українських військовополонених передала кілька пропозицій та запитів до міжнародних організацій Женеви. Вони сподіваються, що буде розглянута можливість інтернування українських військовополонених, тобто передача них до третьої країни; вони також вимагають звільнення з полону усіх некомбатантів (фр. non-combattants, «ті, які не воюють») і пропонують налагодити механізм постійного зв’язку з полоненими, а також забезпечити доставку медичних та інших гуманітарних вантажів для полонених.
Ганна Замазєєва закликає МКЧХ відвідати всіх українських військовополонених, як на окупованих Росією територіях, так і в Російській Федерації, і здійснити тиск на Червоний Хрест, щоб ця провідна світова гуманітарна організація якнайшвидше провела переговори з російською владою щодо доступу до військовополонених. Зокрема, вона хотіла ознайомитися із запитами, які МКЧХ вже надіслав російській владі. «Ми не маємо доступу до інформації про кількість надісланих листів, скільки запитів надіслано та скільком відмовлено. Тому ми спочатку хотіли б знати про це, — сказала Г. Замазєєва. — Як тільки ми дізнаємося, яких дій вже було вжито, ми зможемо спільно думати і працювати над наступними кроками», — додала вона.
Нещодавно МКЧХ зазнав критики з боку президента України Володимира Зеленського, який звинуватив організацію в «бездіяльності» щодо захисту прав українських військовополонених. Два тижні тому Київ надіслав ультиматум МКЧХ з проханням здійснити місію до в’язниці біля Оленівки, на окупованому Росією сході країни, де в липні після вибуху загинули десятки українських в’язнів.
У відповідь МКЧХ опублікував заяву, в якій пояснив, що група експертів вже декілька місяців готова перевірити ув’язнених у регіоні, але вона не може їх відвідати без дозволу місцевої влади та без отримання мінімальних гарантій безпеки. Представники МКЧХ не мають зброї і не їздять з озброєною охороною. Організація зазначила, що, незважаючи на «майже вісім місяців наполегливих вимог», її групам не було запропоновано безперешкодний та регулярний доступ до всіх військовополонених.
Згідно з Женевськими конвенціями країни зобов’язані надавати МКЧХ доступ до військовополонених, щоб ця організація могла перевіряти умови їхнього утримання, доставляти їм необхідні речі та інформувати їхні родини. Держави також мають забезпечити гуманне поводження з військовополоненими.
…і реальність !
«Ми поділяємо розчарування тим, що все ще не маємо доступу до всіх військовополонених. Ми знаємо, що за цим стоїть страждання сімей, які нічого не знають про долю своїх близьких», — йдеться у заяві МКЧХ, яка була оприлюднена перед зустріччю з українською делегацією в четвер 27 жовтня 2022 року.
Не вперше з початку війни в Україні МКЧХ зазнає тиску та критики. В березні 2022 року в інтернеті було розповсюджено фейкову інформацію про те, що Червоний Хрест нібито сприяє депортації українців до Росії, що спонукало організацію пояснити, чим вона займається. Фотографії тодішнього президента МКЧХ Пітера Маурера, який усміхається поруч із міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, викликали обурення в соціальних мережах.
Багатьом просто незрозуміло, чому МКЧХ продовжує перемовини з Росією після її агресії проти України. З точки зору МКЧХ саме нейтралітет і неупередженість дозволяють йому надавати реальну допомогу жертвам війни. У четвер 27 жовтня 2022 року МКЧХ ще раз повторив, що «ми ніколи не припинимо вимагати доступу до всіх військовополонених, які утримуються під час міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною, доки ми не зможемо контактувати з ними у будь-який час і незалежно від місця, де вони утримуються».
peredplata
