Відомий український публіцист (і талановитий шахіст) Олександр Белявський у львівському виданні “Високий Замок” запропонував терміново прийняти закон про резервну столицю України. Він вважає, що Росія може здійснити широкомасштабну агресію проти України лише в тому випадку, коли буде впевнена, що війна завершиться блискавично. Адже війну на виснаження Москва не витримає – її економіка неминуче завалиться під тиском міжнародних санкцій. “Бліцкриг” для неї – єдиний успішний варіант. Російські війська вже можуть нанести удар зі Сходу – з території РФ, і з Півночі – з території Білорусі. Небезпека над Києвом нависла серйозна – столиця України розташована дуже близько до цих кордонів. А якщо ворог захопить її зненацька, то примусить депутатів Верховної Ради України прийняти таке рішення, яке вимагатимуть від них окупанти. Досить згадати, як це зробили “зелені чоловічки” з депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим…
Тому в разі широкомасштабної агресії російських військ український парламент і уряд необхідно евакуювати у резервну столицю. З усіх обласних центрів України найдалі від лінії фронту знаходяться Чернівці, і саме тут, за думкою публіциста, має бути запасна столиця нашої держави. Законно обраний парламент і призначений ним уряд користуватимуться міжнародною підтримкою, а в разі подальшого наступу противника можуть бути швидко евакуйовані на територію сусідньої Румунії – члена НАТО. А уряд в екзилі, добавимо від себе, може керувати масштабним партизанським рухом на території України, отримуючи дієву допомогу від союзників. Історія знає декілька таких прикладів, досить навести найбільш відомий.
У вересні 1939 року польський уряд змушений був покинути територію своєї країни і через Румунію перебрався на Захід. Його прийняли у Лондоні, і звідти на окуповану територію відправлялись делеговані урядом в екзилі представники, які організовували підпілля і керували ним. Була створена партизанська Армія Крайова – найсильніша з усіх підпільних організацій, що діяли на польських етнічних землях. У Лондоні знайшли притулок також еміграційні уряди Чехословаччини, Югославії й ще деяких європейських держав, територію яких окупували гітлерівці.
А тепер можна повернутися до питання про запасну столицю. Тут історія також дає свої приклади. Так, у жовтні 1941 року Вермахт впритул наблизився до Москви, у місті почалася паніка. Державний Комітет Оборони 15 жовтня випустив секретну постанову № 801 сс “Про евакуацію столиці СРСР м. Москви в місто Куйбишев”. Вже 18 жовтня 1941 р. до Куйбишева (нині місту повернута історична назва – Самара) почали прибувати перші ешелони з евакуйованими з Москви членами уряду та іноземними дипломатами. Але Ставка Верховного Головнокомандувача залишилася у Москві, ще й 7 листопада на Красній площі провели традиційний військовий парад, який мав велике психологічне значення. А для економіки країни найважливішим було те, що уряд у повну силу працював у резервній столиці. Саме в ці дні аналітики американської розвідки повідомили керівництву США, що вважають: попри німецькі твердження СССР повної військової поразки не зазнав, і йому необхідно допомагати для ефективного протистояння гітлерівській Німеччині. Таким чином, резервна столиця СССР, яка діяла до кінця серпня 1943 р., свою роль виконала успішно.
Варто звернути увагу ще на одну обставину. В СССР рішення про створення резервної столиці приймалося з позначкою “сс”, тобто “совершенно секретно”. А в сучасній Україні подібна ідея не засекречена, вона обговорюється публічно. Чому? Тому, що цим попереджають агресора – бліцкригу у тебе не вийде, так що краще сиди, де сидиш, і не рипайся. І обговорюється ця ідея без зайвого ажіотажу, спокійно. Московські погрози паніки в українському суспільстві не викликали. Навпаки, чим більше Путін надуває щоки, тим більше українців розуміє – він намагається налякати нас тому, що наляканий сам. У самій Росії зростає невдоволення політикою Кремля, і зовнішньополітичними авантюрами влада намагається переключити увагу суспільства на інші проблеми. Українцям же в такій ситуації необхідно єднатися для опору противнику, а не займатися внутрішніми чварами. Йдеться про збереження держави, і всі патріотичні сили повинні діяти спільно, тоді нас не здолає жоден ворог.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
