Громили з Антимайдану

Незакінчені революції несуть небезпеку. Бо вони не виконують основної місії для суспільства – не змінюють системи. Вони міняють тільки людей при владі, які через якийсь час стають схожими на попередників або навіть гіршими. Подібною владою нас нагородив Бог після Революції Гідності.

Спливло 4 роки. І ми почали котитися у прірву настільки швидко, що зупинити цей процес уже неможливо мирними шляхами.

Влада Майдану перевершила своїх попередників у своїй зажерливості, захланності та авторитаризмі. І не думайте, що це все сталося випадково. Нічого подібного. Згадайте останні дні Майдану…

У Києві ще догорали барикади і лунало над Майданом «Пливе кача», а на місцях уже брали владу ті, кому вона була призначена ще далеко до початку Революції Гідності. Випадковостей там не було. Хіба що ні Янукович, ні його противники не сподівалися такого масового протесту, який стався в Україні на кінець 2013 початок 2014 років.

Коли Янукович втік 21 лютого і небезпека зникла, то на вулиці і майдани міст і сіл України повалило бидло, яке у тривожні небезпечні дні сиділо тихо, мов щури у дучці. Боялися. А тут уже можна не боятися. І це бидло стало агресивним і жорстоким. Цим воно приховувало свій страх у часи революції.

У Чернівцях на майданах уже 21-22 лютого з’явилися якісь голосно волаючі люди. Вони вимагали громити будівлі влади, магазини, офіси. Вони об’єднувалися у групи і ходили містом, лякаючи перехожих своєю «грізною» агресією.

Щоправда, справжні революціонери на них не звертали уваги. Вони розуміли, що  революція не закінчена і над Україною нависає небезпека  з боку Росії. Але були інші, котрі зуміли скористатися послугами агресивного бидла у ті дні.

Пам’ятаєте, як тоді змушували писати заяву голову обласної ради Михайла Гайничеру?.. Як танцювали на столах, тупотіли ногами, кричали, лякали і погрожували. Теперішній голова облради Іван Мунтян став над головою Гайничеру, ніби караючий меч Немезиди. Михайло Гайничеру написав заяву і відрікся від влади та від партії регіонів. Іван Мунтян взяв заяву, склав її рівненько і заховав до внутрішньої кишені дорогого піджака.

Після цього тільки ми й бачили цю заву. А Іван ще трохи походив разом з агресивними людьми містом і сам став головою облради. Згодом він знову здружився з регіоналом Гайничеру і вся революція зійшла «псові під хвіст».

А ще останні  дні лютого запам’яталися агресією проти журналістів, котрі служили Януковичу та його режиму.

Це було у Кіцмані. Районна газета тоді прославляла партію регіонів. А редакторка задовольняла всі забаганки голови РДА Олега Унгуряна, який диктував їй, як писати і яку газету видавати.

Тож прийшли люди з Майдану і кажуть: «Викинемо тебе, редакторко, з вікна!». Вони прийшли не до регіонала Олега Унгуряна, а до журналістки, до жінки. Ніби хтось їх туди саме направив і тим самим відволік увагу від значно небезпечніших політиків-регіоналів. Напевне, йти до Унгуряна злякалися.

Подібне повторилося і з журналістами, які у Чернівцях підтримували ПР. Насамкінець,  агресивні «революціонери» виступили й проти відносно нейтрального каналу «Чернівці». Саме тоді, коли там виступав голова ПР на Буковині Михайло Папієв. Дуже показовим був той факт, що люди виступали проти журналістів і телеканалу, а не проти Папієва.

Ніби якась невидима рука спрямовувала гнів  людський вбік від партії регіонів і направляла їх на журналістів. А не на членів ПР. Це тривало досить довго.

У тому ж таки Кіцмані 2014 року  на посаду голови РДА призначив президент голову міської організації ВО «Батьківщина», активного майданівця, постійного ведучого мітингів у Чернівцях Юрія Скорейка. Не встигло ще чорнило висохнути на підписі президента про призначення голови, як на порозі приміщення РДА у Кіцмані стали десяток агресивних людей з криками «Не допустимо! Ми давали клятву на Майдані!»

Чого вони не допустили? Яку клятву давали? Адже їхнього побратима президент призначив головою РДА. Ніхто нічого уже не чув і не хотів чути. Скорейко так і не приступив до виконання обов’язків голови. І знову ж чиясь невидима рука керувала натовпом скажених агресорів. Вони зробили свою справу і розійшлися. Натомість до влади став спочатку прихований регіонал, а зараз уже явний і активний попихач партії регіонів у Кіцманському районі Юрій Косар. Він за керування ПР на Буковині ніколи не приховував до неї прихильності.  Ще й вихваляв її скрізь. За це йому посади давали. Але регіоналів не стало. І йому знову посади дають. Хто їх роздає? Адже влада нібито змінилася.

Напевне, в тому й біда, що нібито. Бо методи залишилися ті, які й були раніше. А де ті майданівці, які «клятву давали». Нема. Зникли. Ніби корова язиком злизала. Чи може їх приховали до пори до часу. Аби знову використати тоді, коли настане час «Ч»  для цієї влади.

А він уже настає. До нього не довго залишилося чекати. Уже на осінь закипить Україна. І тоді знову потрібні стануть агресори.

На відмінну від Януковича, теперішня влада готується до революцій. За 4 роки вона змогла створити цілий ряд воєнізованих «тітушок»  офіційних і неофіційних. Потенційних революціонерів, стійких патріотів уже поховано в українську землю. Вони героїчно загинули, захищаючи Україну у перші дні війни на Донбасі у добровольчих загонах. Їм віддамо геройські почесті. Хто не встиг загинути, того гноблять у тюрмах. А хто ще не у тюрмі, тому ліплять ярлик «зрадник».

І у цих умовах почнуться бунти. Вони будуть несправедливі, жорстокі і хаотичні.

У цьому хаосі ми можемо втратити Україну. Бо тим, хто при владі, навряд чи вона вже потрібна. Висмоктали з неї останні соки (щоправда, ще землю не вкрали. Бо не встигають), відправили своїх дітей за кордон. Скупили там нерухомість, відкрили рахунки у банках. Завели двигуни літаків…

Тільки почнеться – і вони уже там. А ми між собою будемо з’ясовувати, хто патріот, а хто не дуже, хто друг, а хто ворог… І можемо доз`ясовуватися  до того, що України не стане.

Не вірите?

Згадайте, як недавно в ОДА відбулися зустрічі громадських активістів з головою Фищуком. Один активіст з трибуни кричав, що Фищука «геть!», інший кричав, що «геть!» того, хто кричить «геть!». А Фищук тим часом тихенько вийшов із зали. Активісти залишилися з’ясовувати відносини між собою.

Чи ще один приклад, який матимемо через тиждень у Чернівецькій міській раді. Там будуть знімати голову. І тоді буде можливе все. Одна група владців приведе до міськради своїх прихильників. Інша група приведе своїх. Вони будуть стравлювати людей одних проти інших. І таким чином зможуть ще якийсь час притриматися при владі. Люди будуть чубитися між собою. А вони у цей час обкрадатимуть місто і тих же людей. Незважаючи з якого боку містяни будуть стояти 26 липня.

Аби не творити таке протистояння між людьми у цей час, треба, аби після голосування за недовіру меру Каспрукові, відразу у відставку подав секретар Продан і була б саморозпущена міська рада. Якщо станеться саме так, то і мер, і депутати хочуть добра місту і містянам. Якщо так не станеться, то вони великі і небезпечні недруги Чернівців і чернівчан.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.