Запитайте приїжджих, що вони знають про Чернівці, і одразу ж почуєте розповіді про славнозвісну резиденцію митрополитів, вулицю Панську, котру підмітали трояндами, та міську Ратушу, з вежі котрої розноситься мелодія «Марічки»… Та, можливо, одиниці розкажуть вам про старовинний, але від цього не менш величний цвинтар по вулиці Зеленій, який місцеві називають Руським кладовищем.
Туристи туди потраплять дуже рідко (якщо узагалі потрапляють). Одиниці туристичних фірм Чернівців пропонують екскурсії на християнське та єврейське кладовища по вул. Зеленій. Та й ті екскурсії розраховані переважно на австрійців, котрі, на відміну від українців, цікавляться минулим своїх предків.
А між іншим, Чернівецький некрополь молодший від знаменитого Личаківського цвинтаря у Львові лише на 80 років. Його засновано 1866 року. Тоді там хоронили жертв інфекційної епідемії. Пізніше — заможних та видатних городян, а згодом — і простих людей. Тоді нинішня вулиця Зелена мала назву Цвинтарна, що цілком відповідало дійсності.
Нині на християнському та єврейському кладовищах можна знайти австро-угорські, румунські, російські та українські поховання. Там спочили чернівецькі бургомістри, цісарсько-королівські радники, письменники, композитори, священики, Герої Радянського Союзу… Серед найвідоміших буковинських діячів – багаторічний бургомістр Чернівців Антін Кохановський, перший єврейський бургомістр Едуард Райс , письменники Юрій Федькович, Євгенія Ярошинська, Ольга Кобилянська, Сидір Воробкевич, педагог і перекладач Юліан Кобилянський та багато інших.
Зараз християнське та єврейське кладовища є частиною історико-культурного заповідника, територія якого становить 35,16 га. Кожне кладовище розділене на квартали (християнське – на 105 кварталів, єврейське – на 137). Охороняє заповідник ПП «Лігор Сік’юріті» за 399 тис. гривень на рік. Проте це не рятує некрополь від вандалів.
Якщо пам’ятники на християнському кладовищі руйнують переважно час та рослини, то пошкоджені надгробки на єврейському кладовищі – справа людських (якщо їх ще можна так назвати) рук. Розбиті плити, розмальовані свастикою надгробки, знищені та потрощені каплиці – таким у цивілізованому ХХІ столітті виглядає єврейський цвинтар. А навесні та улітку усе заростає такими густими хащами, якими не кожен не те що турист, а й місцевий житель наважиться пробиратися. Ще одна причина занепаду цвинтарів – це те, що родичі більшості похованих тут людей з різних причин не доглядають за могилами покійників.
Отож не дивно, що туристів на кладовищах зустрінеш не часто. За даними МКП «Історико-культурний заповідник «Кладовища по вул. Зеленій», у 2012 році на цвинтарях не було проведено жодної екскурсії, а у 2013 році – усього вісім. Керівництво буковинського некрополя скаржиться, що місцеві туристичні фірми нізащо не хочуть співпрацювати з ним.
— Ті туристичні фірми, котрі організовують екскурсії кладовищами, роблять це без нашого дозволу і без нашого відома, — розповіла секретар історико-культурного заповідника. – Групи туристів приводять вже після п’ятої години, коли кладовище закрите.
А ще працівники цвинтаря бідкаються, що такі екскурсії нищать історію, адже туристи люблять фотографуватися біля пам’ятників, не гребуючи залазити на могили.
Натомість чернівецькі туроператори кажуть, що комунальне підприємство пропонує їм невигідні умови для співпраці – тому й доводиться водити туристів поза «їхньою спиною». Така «співпраця» негативно впливає власне на статус історичної пам’ятки, адже без договорів неможлива його популяризація як туристичного об’єкта.
«Час» звернувся до заступника начальника Департаменту економіки Чернівецької міської ради Світлани Хімійчук з проханням розібратись у ситуації і знайти важелі впливу на чер-нівецьких туроператорів. Світлана Миколаївна пояснила, що таким питанням має опікуватись туристично-інформаційний центр. Проте водночас пообіцяла, що Департамент економіки також безпосередньо займеться проблемою відвідин туристами кладовищ по вул. Зеленій. От чи підуть чиновники далі своїх обіцянок, покаже час.
Діонісія КЕРНИЧНА
peredplata
