Новий статус України

Ні-ні, я не помилився. Бо офіційно Україна набула цей статус не 23 червня, після ухвалення позитивного рішення Європейською Радою, а 24 червня о 12:00, після того як це рішення було опубліковане у так званому “Офіційному журналі ЄС”.

Що в цьому рішенні Євросоюзу є позитивним і корисним для пересічного українця? В першу чергу ЄС візьме українську владу у “єжові рукавиці”. І вже не просто даватиме їй рекомендації, а вимагатиме від неї виконання певних завдань. Таких приміром, як створення незалежної САП, конкретної боротьби з корупцією, вимагатиме реальних реформ, а не камуфляжних реформ у певних секторах економіки, у системі охорони здоров’я, реформ у правоохоронних структур України: прокуратури, судів тощо.

Для влади України це буде постійним головним болем, оскільки її дії контролуватиме тепер не лише громадське суспільство України, але ще і ЄС. Адже набути “статус кандидата” дуже слкадно, а от призупинити його, або скасувати – значно простіше.

Новий статус України повинен торкнутися навіть вітчизняних ЗМІ. Вони повинні будуть дотримуватись принципів демократії та інших стандартів ЗМІ. Спроби впливу олігархів на редакційну політику ЗМІ пудуть присікатися, утиски і переслідування журналістів взагалі будуть вважатися ледь не “смертельних” гріхів. Приміром, за заклики нардепки Маряни Безуглої розправитись із журналістом Юрієм Бутусовим вона би вже почимчикувала у Європейський суд з прав людини. І навпаки, за “джинсу” журналісти також мають нести відповідальнісь і позбавлення їх статусу журналіста. У країнах ЄС журналісти, так само як і адвокати, повинні мати ліцензію на право офіційно займатись журналістською діяльністю.

Разом з тим інтеграція в ЄС не є одностороннім рухом. Тепр і Європейський Союз повинен нести певни відповідальність перед Україною. І це не лише політична, але й фінансова та економічна допомога Україні.