18 травня – це не просто дата проведення у Києві опозиційного мітингу «Вставай, Україно!» і псевдоантифашистського заходу регіоналів. І не проголошення палких промов на майданчиках було визначальною подією того дня. І навіть не роздавання грошей купленим мітингувальникам чи перекриття траси тими, кому регіонали за «антифашизм» обіцяного не заплатили. Це день крові та провокацій, цинічної брехні та відвертої зневаги владою людей. Знавіснілі нахабні обличчя, які ви бачите на світлинах – це символ нинішньої політики, нинішньої влади та її ставлення до пересічних українців. Проблеми? От вам! Зауваження? Пішли ви!
Усі бачили, як молодики від партії регіонів били журналістів. Міліція спокійно за цим спостерігала. Потім влада стверджувала, що то були хлопці від опозиції. А ще пізніше один з виродків сказав, що «захищав журналістів» (?!). Усі бачили, як БТР (явна провокація влади) наїжджав на людей за мовчазної згоди та під супроводом міліції. Влада сказала, що то опозиційний БТР. Бачили також й депутата українофоба Колесніченка, який під час бійки перебував у приміщенні поблизу. Певно, споглядав барин на холопські бої. Всі бачили, а влада вперто замилює очі: то все опозиція.
Слушно зауважує політолог Віталій Портніков, що головний ворог влади – не опозиція, а сама влада, її вічний страх. Саме цей страх змушує блокувати дороги на Київ, збирати марші та бити людей. Саме через нього вона бачить революцію в будь-якому зібранні. Навіть якщо суди, прокуратура, виконавча влада, «Беркут», міліція, СБУ, провідні телеканали країни – все в їхніх руках!
Що можна сказати після подій 18 травня? Розраховувати в Україні можна тільки на себе (ні на опозицію, ні на владу). Міліція в подібних випадках не захистить, навіть коли є небезпека для життя та здоров’я. Відповідальності влада за нинішніх умов не несе і нести не буде. Їй глибоко начхати на мітинги, протести та пікети. Владці мертвою хваткою вчепились у свої посади. Вони мертвою хваткою вчепились в горло українців. І все сильніше стискуючи шию, кажуть, що то так має бути, що то «покращення». І дехто в це навіть вірить.
У цій країні стає все небезпечніше жити, працювати. В цій країні стає все безпечніше бити і красти.
Надія ВІРНА
peredplata
