А коли вона подарована бібліотеці, де її прочитає не один десяток користувачів, то це найцінніший подарунок.
Книга здатна змінити життя, бути кращим другом і наставником. У гарній книзі можна знайти однодумців, з нею можна гарно провести вечір, не почуватися одиноким.
Нещодавно наша бібліотека отримала в подарунок нові книги від хорошої людини, краєзнавця та громадського діяча – Тараса Васильовича Бабуха : “Солов’ї в неволі не співають”, які ще при житті підготував до друку його батько Василь Іванович Бабух. А також цікаві книги “Буковинська одіссея історичних знаменитостей”, авторами яких є Тарас Васильович і Василь Іванович Бабухи, а також багато інших цікавих книг про Буковину.
Тарас Васильович з поваги до батька завершив і видав книгу “Солов’ї в неволі не співають”, яка є
науково-популярною.
Василь Бабух був головним редактором часопису “Чернівці”, а також багато років присвятив фотографуванню природи.
Автор надзвичайно любив буковинську природу, своє рідне село. У передмові до видання він зізнається, що об’їздив малу батьківщину вздовж і впоперек, закарбувавши в пам’яті яскраві сторінки історії та культури Буковини.
Василь Бабух – буковинський журналіст, поет, есеїст та фотограф, член асоціації європейських фотографів-анімалістів. Його статті друкувалися у всеукраїнських виданнях, а фотороботи прикрашали відомі виставки та здобували перемогу у Всеукраїнських екологічних фотоконкурсах.
Василь Іванович був і залишився сином рідної буковинської землі, яку він відчував і про яку не втомлювався всім розказувати і показувати дуже професійно.
Автор дуже любив своє село Вікно. На знак любові до свого села Василь Бабух присвятив йому такі рядки:
Є світ, а в ньому Україна-
Мені це Господом дано.
Моя адреса-Буковина,
Ріка Дністер, село Вікно.
У буковинському свічаді
Увесь я – в профіль і анфас.
Місця родимі, серцем завше
Я осягати буду вас.
Сюди з доріг далеких кличе
Чутливий компас вороття.
У далину Дністер мій в’ється,
Неначе лінія життя.
Над ним Вікно в розквітлих вишнях
На оксамитовім горбі.
Всім серцем землю цю приємлю,
Бо тут я вбив раба в собі.
Тут я вколовсь об терня вперше,
Зустрів любов,відчув добро.
Тут серце вперше підказало,
Що варто братись за перо.
Село моє, тебе любити
Мені від Господа дано,
Бо ти – початок мого слова,
Бо ти – життя мого вікно.
Мені нашіптувала теми
Дністра невтомна течія.
Сюди в час радості й зажури
Дорога стелиться моя.
Краса едемська місць родимих!
Мені це Господом дано.
Моя адреса – Буковина,
Ріка Дністер,село Вікно.
Він до останніх днів свого життя не втомлювався дивуватися цьому світу, відкривати і розуміти його глибоко. Так вмів тільки він.
Найбільше уваги у цій книзі автор приділяє птахам: великим і маленьким, співочим і не дуже, корисним і шкідливим.
Василь Бабух звертає увагу на ті види, що зникають на території Буковини, віднесені до Червоної книги або популяція яких почала відновлюватись на наших теренах.
А також відкриває читачам незвідану Буковину, де розводять рідкісний вид гуцульських коней, в лісах водяться дикі коти, а деякі диваки тримають у вольєрах вовків та виходять з ними на вечірні променади.
Розповідає про величезну кількість квітів та інших рослин, занесених до Червоної книги.
Окрім рослин і тварин, Василь Іванович пише про комах і рибу. Він наче намагається охопити всю екосистему Буковини, нагадати всім її багатство та загрози, які чатують на рідкісні види.
Героями його есеїв стають бочки, горщики, трембіти, головні убори, тайстри (великі сумки, прообраз сучасних шоперів).
Закінчується збірка есеїв щемливим віршем, присвяченим Буковині:
“Перлино, Буковино,
горнусь до тебе я,
казкова, смерекова,
свята моя земля”
Олена Лисенко.
У книзі “Буковинська одіссея історичних знаменитостей” розповідається про навідини до нашого краю знакових постатей планетарного масштабу. Відкривається книга матеріалом “Вікнянський слід Йосипа Броз Тіто”, оскільки цей політичний діяч під час Першої світової війни брав участь у бойових діях і був поранений біля села Вікно.
Василь Бабух залишився і залишатиметься у нашій пам’яті як своєрідний майстер художнього слова, висококласний фотомитець, художник, невтомний краєзнавець, людина честі і совісті!
Ми щиро і безмежно вдячні за подаровані книги бібліотеці, бо впевнені, що вони обов’язково знайдуть свого читача і стануть важливою частинкою нашого фонду.
peredplata
