Журналіст Іван Агатій не безпідставно глузує з приводу доленосної візитації перших осіб Міндовкілля України та Держлісагентства в Буковинсько-Покутські Карпати, зокрема на терени Національного природного парку «Черемоський».
Планово альбо ні таки навідали той далекий з далеких закуток гір, за якими знову гори. Подія, треба зауважити, з ряду особливих і навіть загадкових, бо чиновники такого штибу вряди-годи колись сюди заявлялися. Але таки прибули тії міністри. І навіть грамоти декому з працівників парку вручили. Та ще й з печатками.
Загадкою залишається те, що найбільше цікавило міністрів у роботі справді працелюбного і залюбленого в природу колективу парку, за яку вони справді заслуговують найбільшої подяки. Та про з уст міністрів ні слова. Натомість чиновники в ЗМІ зчинили галас, що чи не першими в іще засніжених Карпатах на ясні очі побачили підсніжники. Молодці та й годі!
Тим часом, як підмітили мудрі гуцули, трембіти так і не трембітали на честь міністерської братії. Бо як не безпідставно стверджують горяни, на першому плані в високопосадовців має бути турбота про життя-буття місцевого люду. Зокрема там, де вони побували і де за горами знову гори та перевали, а вже навіть так і підсніжники. А як атрибут до того не легкого життя-буття горян треба побувати зокрема в таких щезаючих хутірцях як Сарата, Перкалаба та Калиничі, що межують з парком «Черемоський». Сумують гори та доли, адже на сьогодні того працьовитого люду залишилося стільки, що на пальцях можна полічити. Ось по кому трембіта заплаче. А відай що й ні, бо вже й самі трембітарі у вічність відійшли. Натомість вдарить дзвін на церквиці Іоанна Предтечі у Сараті, де служба через зміління вірян здійснюється тільки раз на рік. Хоча на засніжених видолах парку «Черемоський» рясно пішли первоцвіти. У природі так буває: де краса, там і розпач душу протинає.
Іван Агатій
peredplata
