Про це вчителька розповіла у соцмережах, передає molbuk.ua

Зокрема, Діонісія Березніцька навела цитату, в якій ішлося про владу та мобілізацію. Там ішлося про таке:

“Не може і не буде виборів під час війни. А значить, депутати і місцеві влади беззмінні до кінця війни. Вони це зрозуміли, і так, вони цим користуються. Можна ху***ти їх скільки завгодно. Але факт є фактом – вони залишаються до кінця війни. Питання до нас всіх, чому ті люди там опинились. У вас у тилу було 2 роки, щоб їх пересаджати за розкрадання. Тепер є тільки шлях скоріше перемогти і змінити владу. І ні** собі, для цього потрібна мобілізація, прикиньте!” – навела цитату вчителька.

Після цього на педагогиню надійшла скарга від однієї з читачок її фб-сторінки до управління освіти – мовляв, вчителька не має права вживати нецензурні слова публічно.

Діонісія Березніцька відреагувала на це ще одним дописом у соцмережі, порадивши заявниці ознайомитися з класикою української літератури:

“Присвячую свій пост дуже пильній чернівчанці, яка прискіпливо слідкує за моєю сторінкою у фейсбуці, і яку настільки обурило “гостре слівце” з процитованого мною допису українського військового, що вона аж написала скаргу в управління освіти.

У першу чергу хочу зазначити, що лайка містилась у цитаті, а, як відомо, з пісні слів не викинеш. Тому якщо шановну пані настільки ображають “матюки на сторінці вчительки”, то я наполегливо раджу їй прочитати щось із сучасної класики української літератури, наприклад, “Інтернат” Сергія Жадана, вірші Андрія Любки, “Культ” Любка Дереша, будь-що з Юрія Андруховича чи Іздрика і, звісно ж, ознайомитися з повним зібранням творів Леся Подерв’янського. А після цього йти писати скарги в Міністерство культури і МОН, бо Андрухович є в шкільній програмі.

І окремо рекомендую прочитати “1984” Джорджа Орвелла, думаю, пані знайде там персонажів, близьких собі по духу”, – зазначила освітянка.

Вона також процитувала уривок зі статті українського письменника та перекладача Остапа Українця:

“До виявлення берестяних грамот учені думали, що на Русі вміли писати тільки священники та бояри. Зміст повідомлень звичайних людей їх вразив. Грамоти спростували міф, що лайка дісталася Русі у спадок від монголів. Задовго до нашестя в них трапляються слова “курва”, “бл**ь”, “їб**ь”. Вільно, на рівні наших приказок про сраку і гімно, в 12–13 століттях писали “*би лежѧ” (будь як усі), а хтивого чоловіка називали “*бехота”, – розповіла вчителька.