Впала на гілку черешні: лікарі Чернівецької ОКЛ дістали око з гайморової пазухи та зберегли зір жінці

– У саду впала на гілку, яка стирчала з черешні, – пригадує 68-річна пані Євгенія. – В очах засвітилося – і я вже лежу на землі. Спочатку помацала праве око, а там яма, трохи крові. Думаю: «Мабуть, вибила». Розплющила ліве – наче бачу. У саду була сама. Хотіла піднятися, аж тут надбігли мої онуки – 5 і 6 років. Кажу їм тихо: «Кличте маму». Було дуже боляче, некомфортно, нудило.

«Швидка» доправила до Сокирянської лікарні. Черговий лікар підняв повіку – а там ока немає. Викликали офтальмолога. Швидко зробили комп’ютерну томографію, яка показала, що око застрягло в гайморовій пазусі. Офтальмолог одразу сказала, що випадок дуже складний, треба їхати в обласну лікарню. Повезли мене до Чернівців.

Потрапила в офтальмологічне відділення Чернівецької обласної лікарні. Лікарі зібрали консиліум. Намагалися мене не лякати, але сказали, що операція точно буде. У понеділок, 2 вересня, зробили операцію. Зібрали велику команду лікарів: лор-хірурги, офтальмологи і навіть нейрохірург. Під час операції побачили, що око ціле – давай його діставати. Про те, що воно ще й бачитиме, вони і не мріяли. Операція тривала дві години.

– Із такою травмою за свою практику зіштовхнувся вперше. На КТ не було зрозуміло, у якому стані м’язи та нерви. Око було настільки зміщене, що ми не були впевнені, що нерв вцілів. Для живлення ока важливо було, щоб нерв і судини були цілими. Око змістилося в гайморову пазуху, було защемлене уламками кістки. Ми думали: витягнемо око, і навіть якщо жінка не бачитиме, то хоча б ходитиме без протеза. На щастя, судини і нерв вціліли, і око вдалося звільнити від уламків кістки, помістити в орбіту. По ходу операції придумали, як його зафіксувати. Це була злагоджена робота медиків різного профілю. Коли жінка сказала, що вона бачить, ми були шоковані. У нас на очах з’явилися сльози.

– За 30 років мого стажу з таким випадком зустрічаюся вперше: коли травма така серйозна і око вціліло та здатне на функції. Ми не сподівалися, що око буде ціле і що воно бачитиме. На КТ всі оболонки були цілі, але ми не розуміли, як це можливо.

Першочерговим завданням лікарів є зберегти око, навіть коли немає надії на зір. А надії у нас практично не було, оскільки зоровий нерв – надчутлива структура. Ми вирішили спробувати дістати око, хоча були готові і до найгіршого – його видалення. На операційному столі сталося диво. Завдяки нашим колегам з ЛОР-центру застосовували креативні методи, вирішували все спонтанно. Кістки практично не було, лише дрібні уламки. Око потрібно було фіксувати, щоб не падало. Дивом вивели його в орбіту і побачили, що воно абсолютно ціле, неушкоджене. Практично всі м’язи були ушкоджені, але два вціліли.

Нині пацієнтка правим оком бачить два верхні рядочки з 10 по таблиці Сивцева, трішки зберігається двоїння. Всередині ока крововиливів немає, на очному дні – вікова норма. Вважаю, що це диво. Щодо зору – сподіваємося, що він збережеться якнайдовше. Наразі пані Євдокія готується до другого етапу операції, яку здійснюватимуть у Києві.