До цьогорічного Різдва вони таки готувалися, незважаючи на бої, незважаючи на війну, біду, незважаючи на орків і путіна, які хотіли їм зіпсувати свято і намагалися вбити новородженого Христа. Дурні орки. Вони досі не втямили: Бога і Україну неможливо вбити. На захист їх стають Герої.
Десь там, на сході Марко б’є негідників рашистів, а Оля лікувала поранених бійців і готувала різдвяну кутю.
Марко у перервах між боями майстрував різдвяну звізду. А на Святвечір вони зустрілися.
На столі особливо смачною була різдвяна кутя, Оля старалася зробити свято хлопцям хоч на коротку мить. А бійці віддячили їй щедрою колядою.
Недовго вечеряли, бо війна не має ні вихідних, ні свят, ні Різдва. Війна має тільки Перемогу, яку кують тисячі отаких, як Марко, як Оля.
А десь там на півдні, на широченних просторах Дніпра на Херсонщині, Юрко вперше в житті зварив кутю для хлопців морських піхотинців з Одеси.Напевне, ця кутя була найсмачніша від коли світ стоїть. І вона йому також вдалася.
Триває війна, далі продовжуються бої, гинуть герої…
У Чернівцях біля мерії колядують, люди веселяться.
В Різдво хочеться побажати нашим Героям вижити і перемогти, повертатися живими із перемогою!!!
Христос народився! Славімо Його!
peredplata
