Поїздки народних депутатів за кордон під час війни — тема, яка раз за разом викликає хвилю суспільного обурення. Коли країна живе в режимі економії, а кожна година роботи має значення, частина парламентарів обирає не законотворчу діяльність, а міжнародні заходи сумнівної практичної користі. Черговий скандал спалахнув після того, як депутати замість роботи в парламенті вирушили до США для участі в Молитовному сніданку. В той час, коли країна потребує ефективних рішень і чіткої законодавчої роботи, частина обранців віддає перевагу заходам, які більше нагадують світські зустрічі, ніж дипломатичні місії.
Здавалося б, за умов війни кожен політик має бути максимально зосереджений на проблемах країни. Але реальність така, що закордонні відрядження для багатьох депутатів стали чимось на кшталт особистих пауз у «насиченому політичному графіку». Це викликає закономірне питання: чому ті, хто мали б працювати на виборців, обирають міжнародні поїздки, залишаючи парламент напівпорожнім? І головне – які реальні результати для України приносять такі вояжі?
Національний молитовний сніданок у Вашингтоні
Національний молитовний сніданок у США є не просто ритуальною подією чи формальним зібранням високопосадовців. Щороку він перетворюється на своєрідну політико-релігійну арену, де перетинаються інтереси державних діячів, лідерів релігійних громад, бізнесменів та громадських активістів. Тут не лише моляться, а й ведуть стратегічні переговори, налагоджують контакти та формують неофіційні союзи. При чому захід, що починався як виключно внутрішній американський формат, давно вийшов за межі США. Тепер до нього прагнуть долучитися представники політичних еліт з усього світу, адже це чудова можливість опинитися в центрі уваги, знайти союзників і використати неформальні домовленості для просування власних інтересів. Учасники отримують шанс не лише підкреслити свою відданість духовним цінностям, а й впливати на міжнародний порядок денний.
Цього року цей захід зібрав понад 2500 учасників з 120 країн світу. Політики, релігійні діячі, бізнесмени та громадські активісти зібралися в столиці США, щоб обговорити глобальні проблеми в контексті духовності та релігійних цінностей. Подія мала особливе значення в контексті сучасної геополітичної напруги, адже війна в Україні, питання релігійної свободи та політична ситуація в США стали ключовими темами обговорень.
Слід зазначити, що присутність Дональда Трампа зробила сніданок особливо резонансним. Президент США використав платформу заходу для чергових політичних заяв, наголосивши на своєму бажанні припинити війну в Україні та розкритикувавши адміністрацію Джо Байдена за переслідування релігійних активістів, які виступають проти абортів. Трамп також зупинився на ситуації на Близькому Сході та питаннях релігійного життя, підкресливши важливість «викорінення антихристиянських упереджень». Водночас він анонсував створення комісії зі свободи віросповідання, що знайшло підтримку серед консервативної частини аудиторії, але водночас викликало критику з боку демократів, які наголосили на необхідності збереження балансу між релігійними переконаннями та державними політиками.
Програма сніданку була побудована навколо меседжу єдності, який прозвучав у виступах ведучих – католика-демократа і протестанта-республіканця. Політичні відмінності, на їхню думку, не повинні роз’єднувати людей, адже «нас об’єднує Христос, і в кожного з нас однаковий колір крові». Ця заява мала на меті наголосити на необхідності спільних зусиль у вирішенні глобальних проблем, незважаючи на розбіжності у поглядах.
Одним із найсуперечливіших моментів заходу стала присутність російських пасторів, які вперше за багато років знову взяли участь у сніданку. Це викликало обурення української делегації, яка відкрито висловила протест, акцентуючи увагу на факті переслідувань релігійних громад на окупованих Росією територіях. Крім того, протестна акція біля готелю Hilton, де проходив сніданок, ще раз підкреслила різницю в підходах до питань релігійної свободи між українськими та російськими представниками.
Цього року Україна на заході була представлена як ніколи потужно. На Національний молитовний сніданок прибула найбільша в історії українська делегація, яка налічувала понад сотню представників різних сфер. До її складу увійшли пастори, політики, військові капелани, священнослужителі, а також громадські діячі та парламентарі. Місія у делегації була благородною – донести до світових лідерів, що війна в Україні є не лише питанням територіальної цілісності, а й боротьбою за фундаментальні права людини. Крім того, як кажуть делегати, вони намагалися привернути увагу до системних порушень релігійних прав Росією та довести, що підтримка України повинна залишатися одним з пріоритетів для Заходу.
ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ: Самовільне залишення частин: чому військові масово покидають бойові позиції
Зеленський і Стефанчук про поїздку нардепів
Президент Володимир Зеленський різко висловився щодо народних депутатів, які замість роботи в парламенті вирушили до Сполучених Штатів для участі в Національному молитовному сніданку. На пресконференції після зустрічі з президенткою Європейського банку реконструкції та розвитку Оділь Рено-Бассо він наголосив, що парламент мав би працювати на благо виборців, а не займатися міжнародними відрядженнями. Він наголосив на тому, що питання не у Сполучених Штатах, а «в постійних відрядженнях народних депутатів, які натомість мали б працювати на людей, які їх обрали».
«Авжеж, це дуже важливо, коли половина парламенту України перебуває на молитовному сніданку. Не в Херсоні, не на Харківщині, не в Запоріжжі, не в Сумах. Можна казати, яка курська операція, можна постити свої пости про кількість жертв, але поїхати такою великою кількістю на молитовний сніданок…», – заявив президент.
Однак спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук оперативно відреагував на слова президента, уточнивши в кулуарах конференції «Вступ України до ЄС: формування трансформаційного порядку денного», що до США на Молитовний сніданок вилетіли не половина депутатів, а лише 37 народних обранців. За його словами, поїздка не була розважальною, а мала чітку політичну мету – перезавантаження відносин зі стратегічним партнером, яким є США.
«І ми робимо це системно на всіх рівнях, на абсолютно всіх рівнях. В тому числі і на рівні відновлення наших відносин з Конгресом і Сенатом США. І саме тому велика делегація в особі, здається, 37 людей, серед яких половина від опозиції і половина представляє, скажімо так, монобільшість», — зазначив Стефанчук.
Водночас спікер наголосив, що поїздка не фінансувалася з державного бюджету – депутати оплачували її самостійно. За його словами, участь народних обранців у Молитовному сніданку була частиною ширшої дипломатичної роботи, зокрема налагодження контактів з американськими сенаторами та конгресменами.
У свою чергу народні депутати з особливою гордістю демонстрували свою закордонну поїздку, масово викладаючи пости у Facebook, ніби участь у Молитовному сніданку в США була важливішою за роботу в українському парламенті. Так, представник «Слуги народу» Олексій Устенко наголосив, що цей візит дасть можливість неформально, «без камер і протоколів у кулуарах», донести до американських колег думку про те, що війна в Україні є питанням глобальної безпеки.
Народний депутат Павло Фролов переконаний, що візит до США є важливим кроком для зміцнення співпраці між українськими та американськими інституціями. За його словами, в межах «Українського тижня», який триває з 3 по 8 лютого, делегація з України матиме зустрічі з співголовами Українського конгресового кокусу, сенаторами, конгресменами та представниками Держдепартаменту США.
Позафракційна депутатка Оксана Савчук пояснила свою участь у заході необхідністю розбудови особистих контактів та розширення міжнародних зв’язків, що, за її словами, відбувається «через спільну молитву до Бога».
Серед українських політиків, присутніх на заході, був і Дмитро Разумков. У своєму дописі у Facebook він зазначив, що подібні зустрічі – це не просто офіційні промови, а насамперед відверте спілкування з людьми, які підтримують Україну.
Політичний туризм замість роботи: «дипломатія» без результату
Українців обурило, як народні депутати хизуються своєю поїздкою на Молитовний сніданок у США, ніби це якась видатна дипломатична місія, а не черговий політичний туризм за чужий рахунок. Це цілком закономірно: країна веде війну, потребує швидких і критичних рішень, а не чергових селфі на тлі міжнародних подій. Поки народ віддає останні сили на фронті та в тилу, їхні «слуги» тусуються на закордонних заходах, розповідаючи про необхідність єдності й підтримки, але жодним чином не забезпечуючи її діями. При цьому не зрозуміло, яким чином вони виконували свою місію – ніде не видно їх виступів та звітів. Як завжди, з вуст політиків знову лунає багато гучних, але порожніх слів про «співпрацю» та «міжнародні зв’язки», які залишаються лише гаслами.
ПОДИВІТЬСЯ ЩЕ: Вибори до Європарламенту та їх значення для України
Однак ця історія не обмежується лише Молитовним сніданком. Українські депутати давно перетворили поїздки на міжнародні форуми в модні політичні тусовки, вирішуючи власні питання, обростаючи потрібними для себе зв’язками. Варто лише згадати, як українські політики масово вирушають на економічний форум у Давосі – ще одне місце, де пафосні виступи та безкінечні «зустрічі за закритими дверима» не дали жодного конкретного результату. Так само й інші міжнародні заходи, круглі столи та дипломатичні форуми: що після них реально змінилося? Чи з’явилися після всіх цих виступів нові системні рішення, які покращили ситуацію в країні? Натомість депутатські тури тривають, фотозвіти поповнюються, а Верховна Рада продовжує працювати в режимі «хто залишився».
Крім цього, журналісти неодноразово публікували списки депутатів, які місяцями не з’являються у Верховній Раді, зате продовжують отримувати зарплатню. Наприклад, як стало відомо з розслідування Bihus.info, Сергій Шахов з партії «Довіра» з грудня 2022 року взагалі не приходить на роботу, а з 2023 року перебуває в розшуку через приховування 88 мільйонів гривень у деклараціях. Проте це не заважає йому зберігати статус депутата.
Не відстає і Степан Івахів – один із засновників групи компаній «Континіум», який пояснив, що просто не хоче ходити в Раду, бо йому «не до душі» ця робота. Останній раз він голосував у парламенті ще влітку 2023 року, але це не завадило йому залишитися першим заступником голови комітету з питань екологічної політики.
Ігор Палиця, представник партії «За майбутнє», навіть не приховує, що просто не бажає сидіти поруч із депутатами колишньої ОПЗЖ, тому ігнорує парламентські засідання. А от Ярослав Дубневич, який перебуває в міжнародному розшуку, просто зник з парламенту, але й досі офіційно є народним депутатом. Водночас його родина веде бізнес і має нерухомість у Словаччині.
Ще один народний обранець – Олександр Ковальов – просто виїхав в Іспанію, пояснивши це хворобою сина. За пів року він пропустив 70% засідань Верховної Ради, але не втратив депутатський мандат і не відмовився від всіх пов’язаних із цим привілеїв.
І це ще не все. У списку «відсутніх з поважних причин» – нардепи, на яких відкриті кримінальні справи, які підозрюються у держзраді, які фігурують у численних скандалах. Але це їх не зупиняє від активного світського життя. Так, щонайменше 54 народні депутати Верховної Ради IX скликання стали фігурантами кримінальних проваджень і отримали підозри у скоєнні злочинів за даними НАБУ. Це означає, що під слідством перебуває кожен восьмий парламентар. Водночас ДБР веде розслідування щодо 19 депутатів, яким також офіційно висунули підозри. І це лише частина справ, не враховуючи розслідувань, які ведуть СБУ, Офіс Генерального прокурора та інші правоохоронні органи.
Як бачимо, ось такий у нас парламент. Політичний туризм став для українських депутатів не винятком, а звичною справою, навіть під час війни. Вони літають на міжнародні форуми, молитовні сніданки й «важливі зустрічі», але це все не дає країні нічого корисного, окрім красивих фото парламентарів у соцмережах. В той час, як на фронті вирішується майбутнє України, у Верховній Раді хронічно бракує голосів для ухвалення критично важливих рішень.
Країна живе в режимі виживання, а її депутати – в режимі міжнародних вояжів, де головний результат їхньої «роботи» – це черговий пост у Facebook і запевнення, що «все під контролем». Вони дуже задоволені своїм життям, у них все добре. І дуже прикро, що війна не навчила їх відповідальності, не змусила працювати ефективніше, а лише додала нові виправдання для втечі з парламенту. І доки вони «налагоджують контакти», тут, в Україні, люди гинуть не заради дипломатичних сніданків, а заради реальних змін, яких ці політики не хочуть і не здатні забезпечити.
Источник: https://fact-news.com.ua/natsionalniy-molitovniy-snidanok-chi-politichniy-turizm-chomu-deputati-znovu-ne-v-parlamenti
peredplata
