Тимчасовий захист у Євросоюзі мають 4,5 мільйона українців. У ЄС активізувалася дискусія про їх майбутнє на тлі перемов щодо можливого припинення вогню в російсько-українській війні. Остаточної позиції поки що немає, на столі в Брюсселі — кілька сценаріїв на випадок перемир’я, пише RFI Українською.
«Ми розглядаємо різні варіанти, в тому числі продовження чи не продовження тимчасового захисту залежно від розвитку подій — перехід до національних статусів для роботи, навчання або сімейних обставин, а також підтримку тих, хто повертається додому в Україну», — заявив на брифінгу речник Єврокомісії з питань внутрішніх справ ЄС Маркус Ламмерт 7 квітня.
Він наголошує, що «потрібне спільне європейське рішення, яке забезпечить передбачуваність, стабільність і більш збалансований вплив на системи держав-членів ЄС». Разом із тим запевняє, що Унія продовжує підтримувати тих, хто рятується від незаконного вторгнення Росії в Україну. Саме тому Директиву про тимчасовий захист у державах-членах ЄС продовжили до 4 березня 2026-го. Тож раніше цього терміну правові підстави точно не скасують.
«Це продовження дає передбачуваність і правову визначеність як для українців, так і для держав-членів ЄС. Тепер нам потрібно буде розглянути разом з Україною можливі варіанти та кроки на майбутнє. Ми будемо співпрацювати з українською владою та владою держав-членів ЄС у їхньому виборі», — зауважує Ламмерт.
Плани країн ЄС
На наступному засіданні Ради з внутрішніх справ ЄС у червні розглянуть питання стосовно того, чи продовжувати програму захисту для українців у разі перемир’я. Про це стало відомо Euractiv.
Представниця Міністерства внутрішніх справ Чехії Хана Мала пояснила, що будь-яке рішення про припинення захисту вимагає згоди всіх країн-членів. Вона очікує, що загальна позиція ЄС буде відома у першій половині 2025 року. Чеський міністр внутрішніх справ Віт Ракушан підтвердив, що зараз розробляють спільну відповідь, але «конкретні умови ще потрібно узгодити».
І хоча конкретики від Брюсселя поки немає, окремі країни вже озвучують пропозиції щодо післявоєнних умов перебування українців. Наприклад, Чехія пропонує новий спеціальний дозвіл на проживання протягом п’яти років, але лише тим, хто жив у країні понад два роки, має роботу, а їхні діти відвідують школу. А от термін тимчасового захисту для українських біженців у Чехії спливе наступного дня після припинення вогню чи завершення російсько-української війни, — казав у лютому 2025-го очільник МВС Ракушан.
Польща, своєю чергою, розглядає пропозицію про трирічний національний статус («CUKR») для українців, які мали безперервний тимчасовий захист («PESEL UKR») упродовж як мінімум року.
Німеччина, згідно з заявою її МВС, вже розробила варіанти дій, але затвердити їх належить новому уряду. Діятимуть відповідно до узгодженого європейського підходу.
Прогноз експерта
В разі настання перемир’я ЄС може лібералізувати, скасувати чи трансформувати Директиву, що регулює тимчасовий статус українців. Це припускає в бесіді з RFI Українською доктор економічних наук і експерт з міграційної політики Андрій Гайдуцький.
Він не відкидає, що дію цього документа можуть «припинити з метою не допустити умовної перемоги ультраправих сил у Європі».
«Приклад Німеччини показав: був ризик, що демократичні ліберальні сили не прийдуть до влади, тобто Мерц і його команда. Дуже багато голосів набрала “Альтернатива для Німеччини”. І є ризик, що якщо Євросоюз буде сильно зациклений на продовженні умов перебування українців у тому вигляді, як зараз, то потім ці умови додадуться до інших країн, адже війни, кризи, катаклізми — це постійні процеси», — каже експерт.
Найімовірніше, прогнозує він, ухвалювати рішення щодо майбутніх правових підстав українців кожна країна-член ЄС буде індивідуально:
Політика щодо подальшого тимчасового захисту українців спуститься з рівня ЄС на рівень кожної країни. І це буде вибір кожної країни. І це, в принципі, правильно.
Він не відкидає, що тимчасовий захист для українців можуть зберегти в Північній Європі чи скандинавських країнах, як-от Данії, Швеції та Норвегії.
Також експерт зауважує: «Уряди почнуть використовувати більше економічних механізмів щодо тих, хто готовий працювати й інтегруватися, щоб вони лишалися на загальних умовах перебування в цій країні нарівні з іншими мігрантами. І більшу відповідальність за утримання цих мігрантів нестиме або резидент цієї країни, тобто громадянин, або роботодавець. Він і займатиметься питаннями, пов’язаними з візами чи проживанням, візьме на себе відповідні витрати».
Стверджувати, що в разі скасування тимчасового захисту в ЄС усі українці повернуться не доводиться. Адже чимало людей, зазначає експерт, вже інтегрувалися через роботу, навчання чи сімейні стосунки.
Думки українців за кордоном
33-річна Юлія Шевченко з Харкова з восьмирічною донькою знайшла прихисток в польській Ченстохові. Менш ніж рік тому народила тут другу дитину.
«У Польщі перебуваю на підставі тимчасового захисту PESEL UKR. Деякі з українців тут мають карту побиту, але я зараз у декреті, тож не претендую на неї. Але я могла б оформити карту CUKR. Чутки про це ходять упродовж щонайменше останнього року. Поляки обіцяли її зробити взимку. Потім сказали, що буде влітку. Зараз взагалі ця тема замовчується», — розповідає жінка RFI Українською.
Тож зараз вона міркує над тим, що чекати на CUKR не слід, а потрібно шукати інші правові підстави для життя в Польщі.
«Що далі — невідомо. Тому, так, я думаю над тим, що потрібно якось легалізуватися. Це ніяк не заважатиме поверненню додому, буде лише плюсом. Зараз, наприклад, я можу зі своїм статусом поїхати до України лише на місяць, а з картою побиту дозволяється бути довше», — ділиться українка.
Юлія не вважає, що країни Євросоюзу почнуть в разі зміни ситуації в Україні депортувати її громадян. На її думку, процес буде поступовим і кожна з країн запропонує певні умови. Тій самій Польщі, додає українка, вигідно мати біженців, які працюють там, де не зголошуються поляки.
38-річна Ганна Мокра з Запоріжжя наразі мешкає в Бухаресті, Румунія. Розповідає, що з працевлаштуванням дуже складно, адже вона перебуває за кордоном сама з п’ятирічною донькою. Допомоги бабусь не має, чоловік в Україні — військовослужбовець.
«Основна проблема полягає у графіку дитячого садка, в якому донька перебуває з 9 до 16 години, — пояснює Ганна. — Куди я тільки не пробувала влаштуватися, безрезультатно. Роботодавці не зацікавлені брати на пів дня, як-от у нас в Україні — на 0,5 чи 0,25 ставки. Низькокваліфіковану працю пропонують позмінно. Виходить, що я або не встигаю відвезти дочку, або забрати її з садка».
Тож якщо тимчасовий захист не продовжать, українка сподівається на виняток для деяких переселенців. Наприклад, за її словами, можна було б зберегти правові підстави для перебування певним категоріям, як-от мамам із маленькими дітьми чи людям з інвалідністю. І при цьому без зобов’язань щодо навчання, роботи чи сімейних зв’язків із резидентом країни.
«Хотілося б, щоб усе одно звертали увагу на українців зі складною життєвою ситуацією, і давали дозвіл на проживання не на загальних підставах, а відповідно до потреб людини», — каже Ганна.
Рятуючись від російської окупації на Харківщині 61-річна Оксана Іванчук (ім’я та прізвище змінено з міркувань безпеки. — Ред.) разом із 67-річним чоловіком виїхали до Берліна. Дякують німецькому народу за прихисток і підтримку. Подружжя опинилося тут практично без нічого і живе фактично на кошти з виплат.
Пенсіонери уважно слідкують за новинами навколо умов перебування українців у ЄС. У Німеччині це регулює 24-й параграф закону про правовий статус іноземців. Алгоритм своїх дій у разі скасування захисту українському подружжю сформувати складно.
«Сказати, що плануємо, дуже тяжко, — зізнається наша співрозмовниця. — Інтегруватися за кордоном пенсіонерам практично неможливо, тим більше маючи інвалідність. Тож куди їхати й що робити — це велике питання. Дому немає, пенсія мінімальна, ніякої компенсації чи житла переселенцям з окупованої території на цей момент в Україні не пропонують».
Жінка каже, що зараз із чоловіком перебувають у підвішеному стані. Якщо для українців, які інтегрувалися, Німеччина ще може запропонувати якісь варіанти, то перспективи для людей пенсійного віку є вкрай розмитими.
Заклики України
Українська влада, звісно, прагне повернути своїх людей. Створено навіть Міністерство національної єдності. Спонукали до цього, зокрема, невтішні прогнози чисельності населення в майбутньому. В ООН прогнозують, що 2080 року в Україні може залишитися 21,2 мільйона громадян.
Читайте такожУкраїна створить Центри єдності та єдиний реєстр українців за кордоном
Віцепрем’єр-міністр – міністр національної єдності України Олексій Чернишов 8 квітня наголосив:
Тимчасовий захист для українських громадян у країнах ЄС має тривати до настання стійкого миру! (…) Говорити про зміну статусу для українців за кордоном можна лише тоді, коли настане довготривалий і стійкий мир. Наші міжнародні партнери абсолютно чітко це розуміють.
Висловилися щодо питання й у Верховній Раді. На думку народного депутата України Данила Гетманцева, українцям довелося ухвалити тяжке рішення і рятуватися через повномасштабний напад РФ. Він вважає неприпустимим називати їх зрадниками чи недостатніми громадянами. Зрозуміло, що частина з цих людей інтегрувалася в нове суспільство. Гетманцев зазначає, що кожен із них має право на власне рішення, яке слід поважати.
Нардеп, утім зауважує: «Людей не можна повернути силою або примусом. Водночас неприйнятно надавати тим, хто поїхав, пільги та заохочення, аби вони повернулися, за рахунок тих, хто залишився і боровся».
Хто повернеться, а хто — ні
«Економічних передумов для повернення українців, українських біженців чи мігрантів у цілому після припинення бойових дій немає», — переконаний експерт з міграційної політики. Все тому, пояснює Гайдуцький, що не скорочується різниця у рівні доходів між Україною і, наприклад, Польщею, Німеччиною чи іншою країною-представницею ЄС.
Але експерт виокремлює два винятки. По-перше, це пенсіонери, у яких є житло і кошти на утримання. По-друге, діти, які так і не змогли інтегруватися, і прагнуть навчатися в українських школах.
Школярі й пенсіонери можуть повернутися, на думку економіста, решта категорій, зокрема студенти й українці працездатного віку, навряд чи. В останніх, до того ж, зацікавлені північноєвропейські країни з дефіцитом робочої сили.
«Це ті країни, в яких найбільша демографічна криза, які свого часу не почали займатися активною політикою залучення іноземців. Одна з найбільших — Польща. Вона до останнього, як і Угорщина, Чехія, Словаччина, як і ми в Україні зараз, намагалася пропагувати такий собі націоналістичний підхід заради збереження своєї ідентичності. Але це неможливо зробити, коли місцеве населення так мало народжує. Тож за останні декілька років утворилася ця “яма” і потреба шукати робочої сили», — пояснює Гайдуцький.
Також він звертає увагу на додатковий бонус для країн ЄС, у яких перебувають українські громадяни працездатного віку. За даними Гайдуцького, українці продовжують виводити гроші з України в середньому по одному мільярду на рік і витрачати їх в тих країнах, де перебувають.
«Умовно, українець, який працює в Німеччині, платить з тієї зарплати податки, і ще й переказує гроші з України, щоб забезпечити собі якісніше утримання, бо німецької зарплати може не вистачати. І, відповідно, з цих виведених грошей також платяться податки», — наводить приклад експерт.
peredplata
