30 червня 1947 року у Мюнхені відновило роботу НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, перенесене зі Львова, – найстаріша українська громадська наукова організація.
Це ознаменувало початок четвертого, еміграційного, періоду роботи товариства. На установчих зборах сформовано секції, за зразком тих, які раніше діяли у Львові,– історично-філософічну, філол., математично-природописно-лікарську – та створено низку представництв т-ва у різних країнах. Найбільш численне представництво було в Нідерландах (на чолі з о. В.Лабою), а також у Франції (О.Шульгін), Бельгії (А.Яковлів), Великій Британії (М.Семчишин), Аргентині (Є.Онацький), США (М.Чубатий).
Першими очільниками НТШ стали ініціатори його відновлення Іван Раковський (1947–49) та Зенон Кузеля (1949–52). Спочатку місцем розташування управи товариствава був Мюнхен (Німеччина), з 1951 – м. Сарсель у Франціх. Праця НТШ почалася з наукрвих з’їздів (Міттенвальд, 1947; Берхтесгаден, 1948) і низки конференцій, на яких визначилися основні напрями праці НТШ і тематика новоутворених інституцій. Крім традиційних секцій, які поділялись на комісії, при НТШ були створені такі інститути, як Ін-т національних дослідів, Ін-т “Енциклопедії українознавства”, Публіцистичний ін-т, Бібліографічний ін-т, Ін-т української мови. У той час з’являються чергові томи “Записок НТШ” (т. 156–159), номери вісника українознавства “Сьогочасне й минуле”, “Хроніка НТШ” (ч. 74), розпочато серійне видання “Бібліотека українознавства” та ін.
Невдовзі внаслідок еміграції з Європи до Нового світу значної частини членів НТШ у 1949-1951 рр. за океаном постали відділи (філіали) товариства як основні структурні підрозділи – Американський відділ (1949–53), Канадський (кін. 1949 – 1953), Австралійський (серпень 1950 – 1953), за аналогією – і Європейський відділ (1949–53). Головний відділ (Президія) НТШ залишилася в Європі (Сарсель, Франція). До 1985 р. його діяльністю керував проф. Володимир Кубійович, який розгорнув безпрецедентну наукову працю над створенням Енциклопедій Українознавства. Підсумком цієї праці є 4 багатотомні енциклопедії (2 українською мовою – разом 14 томів, та 2 англійською мовою – разом 8 томів).
Наймасштабнішою у повоєнний час була діяльність НТШ США з головним центром у Нью Йорку, де у власному будинку розміщені канцелярія, бібліотека, архіви і конференційна база Товариства. НТШ в Америці (НТШ-А) підхопило наукову і видавничу естафету матірного НТШ, і достойно репрезентувало вільну наукову думку і державницькі аспірації українців упродовж 50-літньої повоєнної епохи більшовицької неволі в Україні. Воно додало до скарбниці українознавства понад 50 томів Записок НТШ. Значним є доробок у рамках “Бібліотека українознавства”, десятки томів “Українського Архіву” з краєзнавчо-мемуарними матеріалами про західноукраїнські регіони. Самовіддано працювали Микола Чубатий, Роман Смаль-Стоцький, Матвій Стахів, Григор Лужницький, Василь Лев, Осип Андрушків, Роман Осінчук, Ярослав Падох, Василь Ленцик, Леонід Рудницький та інші. Важливим дослідно-видавничим проектом НТШ в США є “Енциклопедія Української Діяспори” під редакцією проф. Василя Маркуся. Враховуючи територіальну розпорошеність подвижників праці НТШ на теренах США утворені Осередки НТШ в Чикаго, Філядельфії, Вашингтоні, Детройті, Клівленді, Пітсбургу. Одним із чільних конференційних проектів НТШ-А є щорічні Шевченкознавчі конференції.
Центром Наукового товариства ім. Шевченка в Канаді (НТШ-К) є Торонто. Товариство має територіальні Осередки НТШ в Едмонтоні, Оттаві, Монтреалі. З часу свого заснування (1949) НТШ-К веде суттєву конференційну діяльність, під егідою Товариства вийшло десятки томів праць і збірників. В когорті діячів НТШ-К післявоєнного періоду Євген Вертипорох, Ярослав Пастернак, Ярослав Рудницький, Богдан Стебельський, Володимир Мацьків та десятки вчених молодшої генерації.
НТШ на Австралійському континенті має осередки в Сиднеї, Мельборні, Канберрі, та Аделаїді. Враховуючи вичерпання наукових сил з середовищ повоєнної еміграції під сучасну пору тут діяльність НТШ здійснюється спільно з Асоціацією україністів Австралії, і зосереджується навколо університетів Мельборна і Сіднею.
peredplata
