107 років тому, 3 листопада 1918 року, у Чернівцях відбулася подія, що назавжди вписана в історію української державності – Буковинське віче. Воно стало виявом зрілості, гідності та прагнення буковинців до єдності з усім українським народом.
Зібравши понад десять тисяч представників усіх повітів краю, Віче, організоване Українським крайовим комітетом, одностайно проголосило волю українців Буковини приєднатися до Української держави. Того осіннього дня народ заявив про своє прагнення жити в єдиній, соборній і незалежній Україні – це стало моментом істини та національного самоусвідомлення.
Однак бурхливі події світової історії не дозволили реалізувати споконвічну мрію українців. Попри героїчну боротьбу молодої української держави на кількох фронтах Першої світової війни, українські землі знову опинилися під чужою владою. У 1919 році, відповідно до Сен-Жерменського мирного договору, Румунія отримала Південну Буковину, а за Севрським договором 1920 року – і Північну.
Та ухвалене тоді рішення не втратило своєї історичної ваги. Воно стало символом волелюбності, гідності й прагнення до соборності. У червні 1940 року, коли Буковина, як і інші західноукраїнські землі, що входили до ЗУНР, возз’єдналася з Україною, здійснилася частина заповітної мрії учасників Буковинського віча. І хоча край залишався під радянською окупацією до 1991 року, дух свободи продовжував жити у серцях людей.
Сьогодні, відзначаючи 107-му річницю Буковинського віча, ми вшановуємо наших предків, які понад століття тому заявили світові про своє право на власну державу.
Висловлюємо глибоку вдячність сучасним Захисникам України, які сьогодні боронять державу від російського агресора, що розв’язав неспровоковану війну проти нашого народу, використовуючи терор і методи, успадковані від тоталітарних режимів минулого.
Буковинське віче – це нагадування про силу згуртованості, стійкість духу та незламну волю українського народу до свободи й незалежності. Саме в цих цінностях – запорука нашої перемоги!
Джерело: Чернівецька облрада
peredplata
