Мамо Маріє…
Мені розповіли, як Ви самотужки виховали Сина. Як були для нього прикладом у всьому. Як ішли на Майдан. Як читали свої патріотичні вірші.
Як гнобило Вас за незламність, за активну громадянську позицію тодішнє місцеве начальство. Як погрожувало позбавити вчительської роботи. І як Ваш син Юрій, молодий і красивий директор початкової школи, який сміливістю і відданістю Україні вдався у Вас, пішов захищати Вітчизну одразу ж, як отримав повістку.
Як Ви не хотіли його відпускати. Як везли йому і його побратимам посилки-передачі разом з командою однопартійців. Як не зустрілися з ним тоді, бо він якраз був у бою під Щастям. Як роздавали допомогу бійцям, обнімаючи кожного з них, як рідного. Як були Мамою для всіх них…
Як купували йому кевларову каску за шалені гроші. Як передали її, незважаючи на те, що Вас запевняли, що цими касками бійці забезпечені на сто відсотків. І як відчували – саме йому ця каска була потрібна, бо свою він втратив у бою, а нову обіцяли видати тільки під розписку, коли стару здасть…
Мені розповіли. Я про це знаю. І знаю, що зараз не мають значення жодні слова.
Тільки усвідомлення того, що Ви виховали Героя. Тільки вічна пам’ять про нього. Тільки Україна, за яку він віддав життя і яку ми зобов’язані зробити такою, аби була гідною його жертви.
Я низько вклоняюся Вам за Сина.
Земля пухом Юрію. Вічна пам’ять Герою…
Юлія Тимошенко
peredplata
