Вже більше півроку в СІЗО № 33 міста Чернівці у камері № 54 ув’язнений депутат обласної ради V скликання Ігор Жижиян. Кажуть, що його рід походить від відомого предка Савви Жижияна, якого описала у знаменитій повісті «Земля» наша видатна землячка Ольга Кобилянська. Якщо це так, то прапрадід Ігоря колись вбив за землю свого рідного брата. Пролита кров прокляттям відбивається на нащадках.
Ігор Жижиян вважає, що він карається несправедливо. А навпаки, за правду його «б’ють, карають», як у відомій буковинській пісні співається. Правда Жижияна у тому, що, будучи депутатом, він не дозволив нечесним людям привласнити нечесним шляхом 5 мільйонів чужих грошей. Але не за це його тримають у в’язниці. Причину знайшли (була б людина, — Й.В. Сталін). Справжня криється все-таки в тих 5 млн. грн. Сам потерпілий вже написав кілька листів президенту і генпрокурору про це. Але, як він вважає, ніякої реакції нема. Тому звертається до преси. А саме, до газети «Час». Недавно Ігорю Жижияну вдалося з в’язниці передати редакції листа, який ми публікуємо не у повному обсязі. Бо зараз почався судовий процес. Аби газету не звинуватили у тиску на суди, інформацію, яка б могла саме так трактуватися, ми не публікуємо, а передаємо прокурору. «Головному редактору газети «Час»
від Жижияна І.А.,
депутата Чернівецької
обласної ради V скликання
СІЗО № 33 м. Чернівці,
камера № 54
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Шановний Петре Дмитровичу, ми з Вами належимо до різних політичних сил, але настав час об’єднуватись перед загрозою, яка впевнено насувається на нашу державу – це втрата демократії, диктатура та відчуття безкарності, особливо правоохоронних органів, за переслідування опозиціонерів та простих громадян, які мають власну позицію.
Звертаюсь до Вас, тому що знаю Вас не тільки як політичного діяча, а й як принципового, професійного журналіста, який не на словах, а на ділі довів, що не схилить голову перед злом, навіть якщо воно сьогодні називається владою. Звертаюсь до Вас, тому що єдине, чого боїться цей режим – це гніву власного народу, висвітлення його злочинів у ЗМІ. А особливо боїться влада об’єднання всіх «інакомислячих» в одну силу, яка рано чи пізно змете її з високого трону.
Для цього потрібно об’єднуватись і щодня доводити, що ми є справжніми українцями. Мені підпалювали автомобіль, погрожували вбивством, тепер кинули у в’язницю. У мене відібрали волю, понівечили здоров’я, але я обі-цяю, що вороги ніколи не зламають мого духу справжнього українця!
Очевидно, Вам буде цікаво, за що мене заарештували. Справжня причина мого арешту – це те, що я, будучи депутатом Чернівецької обласної ради, завадив украсти 5 мільйонів гривень. Всі подробиці цієї справи я описав у відкритому листі Президенту України, голові Апеляційного суду Чернівецької області та Генеральному Прокурору України у липні цього року. Але ці звернення не були відправлені до адресатів, адже якщо почнеться справжнє роз-слідування, полетять окремі керівники, які вихваляються своїми показниками.
Формальна причина мого арешту – це порушення кримінальних справ за події 2005 року.
У вересні 2005 року я придбав на прилюдних торгах нерухоме майно, яке пізніше подарував своєму батькові. Договір дарування нотаріально посвідчений та зареєстрований БТІ. Але, на думку слідства, він мав формальний характер, отже, підроблений – ст. 358 ч. 2 КК України. Пізніше батько провів реконструкцію цієї будівлі. А отже, на думку слідчих, використав завідомо підроблений документ (ст.358 ч. 3 КК України). Потім батько продав це майно, а отже, слідство вважає, відмив кошти (ст.209 ч. 3 КК України). У загальному ці дії слідство назвало шахрайством у великих розмірах, вчинене групою осіб (ст. 190 ч.4 та ст. 28 ч. 3 КК України).
Впевнений, що не всі правоохоронці, як на Буковині, так і в державі, є злодіями, аферистами і хабарниками. Але тих, хто ще не прогнив зсередини, одиниці, і їм важко протистояти тій нечисті, яка ними керує.
Можливо, хтось із таких керівників спробує жити «не тільки сьогоднішнім днем» і не повторить долі колишнього міністра, який теж свого часу забув про кару і завтрашній день – кидав «інакомислячих» за ґрати. А тепер, коли колишні ув’язнені стали віце-прем’єр-міністрами, міністрами та депутатами, вони згадали йому про тюремну баланду. Чи, може, тих, хто мене та інших незаконно кинув за ґрати, засліпило почуття самозакоханості від показників та медалей? Може, вони думають, що вічно живі, як Ленін, і забули, що неможливо довго утримувати владу на обмані, обі-цянках і «ліквідації» тих, хто має власну позицію. Цьому настане кінець. Але буковинці специфічні ще й тим, що в багатьох із нас тече румунська кров. І всі ми добре пам’ятаємо долю президента Чаушеску, який теж думав, що вічно живий. Не бажаю нікому повторити його долю, але прошу – схаме-ніться, бо лихо вам буде!
Вас, шановний Петре Дмитровичу, прошу оприлюднити цього відкритого листа та провести незалежне журналістське розслідування за фактом переслідування мене та моїх рідних.
Заздалегідь вдячний, справжній українець Жижиян І.А., 3.11.2011 року».
peredplata
