Днями Юлія Тимошенко написала відкритого листа, у якому закликала лідерів опозиційних партій об’єднатися, піти єдиним списком на майбутні парламентські вибори й запросити очолити цей список “високоморальну та патріотичну людину рівня Ліни Костенко”.
Чи врятує інтелігенція українську опозицію? Чи вдасться Тимошенко долучити до політики представників “совісті нації”? І чи може моральний авторитет відкрито підтримувати ту чи іншу політичну силу без загрози для свої репутації? З цими запитаннями ми звернулися до відомих українців.
Юрій Андрухович, письменник:
ВІДБУВАЮЧИ В`ЯЗНИЧНІ ТОРТУРИ, ТИМОШЕНКО І ЛУЦЕНКО ВЖЕ СТАЮТЬ МОРАЛЬНИМИ АВТОРИТЕТАМИ
Конкретне ім`я Ліни Василівни Костенко спрацювало в цій ситуації, як завжди, вибухово, притягнувши всю увагу на себе.
Натомість куди більшої уваги заслуговує сама суть пропозиції – єдиний партійний список. Добре це чи погано, варто його створювати чи не варто, які переваги і які ризики… Ось що потребує дискусії. Якщо виявиться, що йти єдиним списком таки краще, ніж кількома, і буде знайдено оптимальну версію, то не так уже й важливо буде, хто там його очолить. На мій погляд, очолювати все одно має політик.
У нас із об`єктивних причин панує дещо перекошене розуміння політичної діяльності як чогось апріорі брудного, тому суспільству нав`язано такий собі стереотип, що ось це – політики, а ось це – моральні авторитети. І це якісь протилежності. Насправді ж політики й повинні бути моральними авторитетами. Відбуваючи нині свої в`язничні тортури, Тимошенко і Луценко вже ними стають.
Андрій Курков, письменник:
УКРАЇНА МОЖЕ ВЗАГАЛІ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ МОРАЛЬНИХ АВТОРИТЕТІВ
Чесно кажучи, я цю ідею не підтримую. Думаю, що й Ліна Костенко не погодиться. Тому що вона вже мала негативний досвід бути довіреною особою президента Ющенка, її дуже довго тоді умовляли.
Ліна Костенко віддала свою репутацію Віктору Ющенку, і вона не постраждала, хоча всі ми знаємо результат перемоги Помаранчевої революції… Але думаю, другий раз без втрат вступити в це політичне болото неможливо.
Моральний авторитет не відображає моральності цілої партії, лідером якої пропонують бути. Ця людина не відповідатиме за рішення уряду, якщо партія переможе, чи парламенту. Це дуже небезпечна гра, яка може призвести до того, що Україна взагалі залишиться без моральних авторитетів.
У нас політика неінтелігентна апріорі. І за останні пару років вона стала ще антигуманітарною і антиінтелігентною.
У населення просто немає довіри до політиків, а залишилася ще довіра до представників інтелігенції, які себе не заплямували членством чи активністю в різних партіях.
Мені колись уже пропонували йти у списки до партій. Але я завжди відмовлявся. І слава Богу, що так робив.
Олександр Палій, політолог:
ДЕСЯТОК ЛЮДЕЙ РІВНЯ ЛІНИ КОСТЕНКО ВИТЯГЛИ Б НИНІ БУДЬ-ЯКУ ПОЛІТСИЛУ
Безумовно, це дуже правильна ідея. Але як часто буває в наших політиків, вона прийшла дуже пізно. Свого часу Юлія Володимирівна свій список напхала такими людьми, які потім звідти дружно повтікали, а з тими, що лишилися, – теж виникають питання.
Чому політики виступили з цією ідеєю не у 2006 чи 2007 році, це зрозуміло – тому що зараз політикам ділити нічого.
Політики нині – це по суті балаболки і баласт, до них сьогодні страшенна недовіра. Тому опиратися на суспільних авторитетів потрібно.
Чи можна їх знайти? Думаю, з десяток людей такого рівня, приблизно як Ліна Костенко, витягнули б зараз будь-яку політичну силу з дуже хорошим результатом. Вони є в країні.
Чи є в них мотивація іти в список? У Польщі в 1944 році було Варшавське повстання проти фашистів. Є цвинтар цього повстання – там самі поети, письменники, музиканти. Тобто приходить такий момент, коли люди, які в країні щось значать і які мають певний авторитет, повинні його застосувати. Поети дуже часто йдуть в політику просто через те, що багато з них усвідомлюють свою відповідальність, і їхній суспільно-політичний нерв (відчуття справедливості) є дуже загострений.
Звісно, якщо йти в списки до наших політичних сил, є репутаційні ризики. Але якщо людина з суспільним авторитетом чітко поставить вимоги й доведе, що ця політична сила буде кардинально інша – це, навпаки, буде демонстрація громадянської позиції і відповідальності.
Зараз у нас така ситуація в країні, коли бути рядовим солдатом набагато більш чесно і почесно, ніж претендувати на якісь перші ролі. Тому ті люди, які сьогодні готові не змагатися між собою, а робити роботу, будуть дуже успішні – у суспільстві такий запит точно є.
Володимир В’ятрович, історик:
МОРАЛЬНІ АВТОРИТЕТИ МАЮТЬ БУТИ ПОНАД ПОЛІТИЧНИМИ ПАРТІЯМИ
Я радше негативно ставлюся до такої ідеї. Думаю, люди рівня Ліни Костенко, які є моральними авторитетами, мають бути, можливо, не поза політикою, але принаймні понад політичними партіями. Щоб бути моральними арбітрами суспільства, а не представляти якусь одну політичну партію…
Політичні партії мають розуміти: якщо вони хочуть змобілізувати електорат довкола себе, то мусять розраховувати передусім на власні сили, думати, як самим реорганізуватися й підвищити свою ефективність, а не використовувати людей, котрі мають авторитет в інших галузях, для підняття свого електорального рівня.
Історія незалежної України показує, що творчі люди, котрі намагалися вписатися в сучасну політику, не виявилися особливо вдалими політиками. Тож поки що позитивного досвіду якоїсь інкорпорації морального авторитету в певну партійну структуру в нас немає.
Хоча маємо закордонний досвід, коли людина, яка була моральним авторитетом нації – я маю на увазі покійного Вацлава Гавела, – стала політиком і зуміла поєднати одне й друге. Але це трішки інше… Вацлав Гавел пішов у політику й став провідником і керівником усієї держави, а не якоїсь однієї політичної сили.
Опитувала Анна Ященко
peredplata
