Непростий, політично неспокійний, фінансово важкий, емоційно напружений 2011 рік минув. Уже кілька днів ми живемо в Новому році. І зустрічаємо перше велике християнське свято року – Різдво Христове.
Напередодні Різдва ми запитали громадських та культурних діячів, популярних авторів УНІАН, людей, котрі стали відомі суспільству через свою активну позицію, чого б вони хотіли побажати в це свято співгромадянам, владі, опозиції, українській церкві.
Василь Шкляр, письменник, автор роману “Чорний ворон”:
НАРОДУ – ДОЖИТИ ДО СВІТАНКУ, ВЛАДІ – ПІТИ Й НЕ ПОВЕРНУТИСЯ
Щоб нам, українцям, усміхнулася доля, я за професійною звичкою знайшов побажання в назвах давніх добрих книжок. Побажання – народові, владі, опозиції, церкві, журналістам…
Гадаю, тут без зайвих пояснень видно, що кому адресується:
1. «Дожити до світанку».
2. «Піти й не повернутись».
3. «На білому коні».
4. «Єдина».
5. «Честь мені дорожча».
Слава Україні!
Олександр Ковальов, лідер громадського руху “Ніхто, крім нас”:
ЯКБИ УКРАЇНЦІ ЗВАЖИЛИСЯ НА ГОЛОДНІ ПОВСТАННЯ В 33-МУ, УСЕ БУЛО Б ІНАКШЕ
В переддень Різдва хотів би привітати всіх українців та особливо ветеранів, чорнобильців та афганців. Ви – молодці, у вас є сила та мужність ставати на захист громадян. Під час виступу під парламентом 20 вересня ми показали, що в Україні живуть активні та безстрашні люди, а не покірне населення. Цей рік для нашого руху був цікавий і непростий. Цікавий тому, що, всупереч нашим намірам, ми раптом стали центром суспільних очікувань та об’єктом пильної уваги влади. Протести не є для нас самоціллю. Ми просто вчили людей боротися. Ми хотіли показати, що є способи відстояти умови для свого виживання.
Донбас, звідки я родом, свого часу постраждав від Голодомору. Сьогодні, не закликаючи до непокори та протестів, я запитую всіх. Якби українці зважилися на масові голодні повстання у 1932-1933 роках, скільки б мільйонів залишилося жити? Вижило б набагато більше!
Напередодні Різдва Христового владі я бажаю мудрості й розуміння, що люди – це не просто населення, не просто ті, кому слід підняти тарифи й скоротити пільги. Це і ваші роботодавці, і ваші діти. І реформи не повинні бути болісними, тим більше на тлі зростання вашого добробуту.
Опозиції я бажаю здатності об’єднуватися та сили. І зараз не розумію, як вони ось так дозволили етапувати свого лідера до колонії в переддень Нового року. Вступитися за офіс-менеджера НКН Юлію Літохіну під час наступу податківців до приміщення організації за півгодини зійшлася сотня людей. А опозиціонери дозволили відвезти Юлію Тимошенко навіть без потужного пікету.
Церкві я бажаю єдності. У Фейсбуці в мене є серед друзів три єпископи. Я б хотів колись побачити їх у церкві однієї юрисдикції.
А нам з вами – любові (бо нею все покривається), стійкості та мужності. Ми не повинні нікого й нічого боятися.
Оксана Забужко, письменниця:
ЖИТТЯ САМЕ ПО СОБІ Є БЛАГОМ
Учора в ресторані мене ошелешила офіціантка. Вона уважно подивилася на мене й сказала: “Я бачила вас по телевізору і тепер роблю те, що ви сказали. Я читаю книжки, слухаю музику, гуляю з дітьми та дивлюся на небо. І щаслива з того”. Я пізніше пригадала, що справді казала це в якомусь інтерв’ю. І
Тож бажаю всім бути в гармонії з собою, цінувати те благо, яким є життя та боронитися від усієї навали бруду, який на нас скидають, щоб ми забули себе й розучилися бути щасливим.
Давайте пам’ятати, що життя саме по собі є благо. З Різдвом вас!
Руслан Забілий, директор львівського музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”:
ЛЮДЯМ ПРИ ВЛАДІ БАЖАЮ ЧЕСНОТ, ЯКІ Б ВІДПОВІДАЛИ СУТІ ЛЮДСЬКОЇ НАТУРИ
Коли аналізуєш, що відбулося торік, тим більше напередодні Різдва, хочеться згадати гарні події… Ми з колегами не лише відстояли нормальну роботу музею, ми добилися того, що музей-меморіал окупаційних режимів передають від СБУ Міністерству культури. Тож я сподіваюся на стабільну роботу й на можливість реалізувати наші задуми.
Владі хотілось би побажати дій, які б викликали до неї більше довіри та більше розуміння з боку народу, а також тих чеснот, які б відповідали суті людської натури. Спокусу владою можна пройти з честю та гідністю. І відповідне ставлення народу до влади, її популярність є індикатором того, наскільки українці щасливі, наскільки задоволені життям, упевнені у завтрашньому дні та як вони комфортно почуваються на роботі, у сім’ї, державі.
Влада мала б замислитися над цими питаннями та бути розсудливою у своїх вчинках.
А пересічним українцям хочу побажати комфорту, злагоди, терпимості.
Валерій Димов, директор центру суспільно-інформаційних технологій “Форум”:
ЯНУКОВИЧУ ВАРТО ПЕРЕСТАТИ БУТИ ЗАБОБОННИМ І СТАТИ ВІРУЮЧИМ
Події, які відбулися 2012 років тому у Віфлеємі, – це Чудо. Напередодні Різдва я теж бажаю, щоб відбулося Чудо.
Хотів би, щоб воно та благословення Боже так змінили цю владу, і вона зрозуміла: всяке розділене царство згине, а розділений дім спустошиться. Це стосується не лише держави та її цінностей, а й власних статків носіїв влади. На жаль, деколи вони виконують сценарії роз’єднання та розділення України, які нав’язуються з-за кордону. Наші політики вважають себе першими в Україні, але в кремлівських розкладах розділення, вони є останніми. Їх там не шанують.
Віктору Януковичу хочу побажати, щоб у Святвечір він раптом перестав бути забобонним і став віруючим. Він повинен припинити боятися свого народу. Також бажаю, щоб він припинив бути телям, яке намагається смоктати двох мам, бо мати завжди одна, – і тоді він стане українським президентом. Тоді він перестане боятися Путіна з Медвєдєвим та їхніх смотрящих в уряді, перестане боятися попів-вояжерів, а стане людиною, здатною дбати про народ.
Влада має припинити мислити в дусі: нам би день простояти та ніч прокрасти. Вони мусять припинити роздавати те, що їм не належить і почати збирати для тих, кому це належить. Припинити розділяти людей і почати їх об’єднувати. Політичне об’єднання стосується кожного з них. Бажаю їм, щоб їхні новорічні привітання збігалися з їхніми ділами, щоб вони позбулися фарисейської закваски. І тоді паростки взаєморозуміння, які демонструють українські священики різних православних церков України, стануть наріжним каменем Єдиної Помісної Церкви та єднання між людьми.
Окремо предстоятелю УПЦ Володимиру зичу сил та Чуда зцілення у важкі для нього дні.
Лідерам опозиції у ставленні одне до одного бажаю зрозуміти істину: якщо ти не з нами, то ти – один із нас. І припинити мірятися рейтингами, а вставати під прапори, які об’єднують і опозицію, і Україну. Бо якщо люди не побачать вашого об’єднання зараз, то не повірять у нього під час виборів. Юлії Тимошенко та Юрію Луценку бажаю сили духу, щоб вони подолали важкі випробування – не лише фізичні, а й моральні, духовні. Бажаю Чуда їх визволення із в’язниці.
І щоб нарешті, коли ми вітатимемося “Христос родився! Славімо його!”, щоб це було не лише закликом привітання, а закликом дії. Бо це народження відбувається в кожному з нас, щосекунди, щомиті. Нам потрібно тільки уважно почути це в собі, і тоді Чудо Божої благодаті й любові буде між нами.
Олекса Негребецький, український перекладач, режисер українського дубляжу багатьох голлівудських стрічок:
ВЛАДІ НІЧОГО ЦЕНЗУРНОГО ПОБАЖАТИ НЕ МОЖУ
Владі нічого цензурного побажати не можу.
Опозиції нічого побажати не можу, бо вона відсутня. Можливо, і не виникла в ній суспільна потреба.
А читачам УНІАН бажаю побільше читати. Книжка – це сховок для душі й розуму, бо якщо вникати в деталі політичного життя, можна головою поїхати. Нам варто лише визначити загальні контури, знати Дао, як радять китайці. І в жодному разу не дивитися телевізор. Нізащо. Ніколи. За жодних обставин не дивитися телевізор. І тільки тоді суспільству прийде просвітлення та спасіння.
Леонід Кравчук, перший президент України:
1160 РОКІВ ТОМУ МИ ВЖЕ МАЛИ ПЕРШУ КИЇВСЬКУ ДЕРЖАВУ
Бажаю людського щастя, віри, добра, терпіння, християнського ставлення до життя через любов, Божої ласки. Для нас це – фундаментальні речі. Кожен рік люди звертаються до Бога, дякують за милості, просять, щоб Він своєю Благодаттю допоміг вистояти в життєвих негараздах. Але настрій у суспільстві важкий. Ми частково самі винуваті в цьому.
Якщо двадцять років критикувати себе за якоюсь схемою, повторюючи критиканські кліше та штампи, краще не стане. Коли люди починають про себе говорити погано та перестають вірити у свої можливості, до них інші ставляться так само. Сторонні бачать, що люди цієї країни не хочуть нічого виборювати, вони нібито йдуть за визначеним для них сценарієм. Ідуть на вибори та обирають не тих, кого потрібно обрати, а тих, кого їм нав’язують. Вони не хочуть зрозуміти, що в їхніх руках знаходиться влада. І як вони проголосують, то така влада і буде. Вони кажуть: нас обдурюють, нас шантажують, нас купують. Люди добрі, купують тих, хто продається. Не може бути іншого.
Мої побажання на Різдво такі. У людей є проблеми, вони є в кожного. У мене вони теж є. Я не можу сказати, що я є щасливий. Це неможливо, коли Україні живеться не так легко, як би мені хотілося. Але я прийняв для себе філософію буття, будівництва, боротьби. Для християнина, особи як церковної, так і не церковної це ніч народження нашого Спасителя. І от ми прожили ще один рік. Він складний. Але ми живемо в мирі. Ми помиляємося, та виправляємося, ми будуємося. Нехай кожен з нас скаже: ми прожили 365 днів. За цей рік ви, можливо, несли до хреста дитину, а може вели когось до шлюбу. Можливо, ви зробили впевнений крок по кар’єрній лінії, а можливо, реалізували давно задумане. Не можна сказати, що все так погано в нашій хаті. Ми не будемо щасливими, коли самі цього не захочемо, коли не домовимося самі з собою.
Попереду 2012 рік.
Давайте зупинимося, озирнемося, сповільнимо темп життя. Та подумаємо, хоча би про нашу історію. Я бачу, що церкви зробили крок у своїй єдності, і голова УПЦ КП і голова УПЦ МП у своїх проповідях пропагують єдність. І це вже багато…
У 2012 році буде 1160 років, як на нашій землі була створена перша Київська держава. Коли в сусідніх державах ще ніде нічого не було, там ще в постолах ходили на бурого ведмедя, а ми вже мали державу. Рівно 1100 років тому була укладена перша угода між Київською Руссю та Візантією. Подумайте, скільки ми переживемо щасливих історичних моментів. Ми маємо державу з великою історією та великими можливостями. У нас прекрасні люди, нам лише необхідно піднятися над собою.
Не вийшло із Європою сьогодні? Вийде завтра. Як тільки думаєш погане, як тільки живеш у поганому настрої, то сам робишся поганий та людей навколо вганяєш у нудьгу. Сам не гориш та іншим не даєш горіти. Бо сам тлієш, люди тліють, і держава тліє. Можливо, я зарізкий в оцінках. Але так утомився від тих “чесних” новин на глянцевому телебаченні.
З Різдвом вас всіх! Щастя вам та нашій країні!
Опитувала Маша Міщенко
peredplata
