У Чернівцях в приміщені редакції газети «Буковина» відбувся «круглий стіл», у якому брали участь настоятелі та священики християнських церков нашого краю, історики, філософи, журналісти.
За одним столом сиділи і дискутували митрополит Чернівецький і Буковинський УПЦ Київського патріархату Данило, єпископ Чернівецький і Хотинський Української автокефальної церкви Герман, архімандрит УПЦ Московського патріархату Микита, вікарій Чернівецької УГКЦ Валерій, священоієрей православної старообрядницької церкви Леонтій та інші.
Тема дискусії «Хрещення Русі. Його наслідки в долі України».
Прозвучало чимало фактів, які раніше не всім були відомі. Наприклад, отець Іван, кандидат богословських наук з села Мамаївці доводить, що на території України християнство було ще задовго до того, як офіційно державною релігією його зробив князь Володимир у 988 році.
– Нам нав`язують теорію про те, що в Україні до християнства офіційно жили дикі, хижі, люті племена, – говорив о. Іван. – Наші пращури не буди дикими. Вони мали високу культуру і мораль. Трипільці, скіфи залишили світові чимало добра: землеробство, обробка землі, будівництво поселень, гончарство і т. д.
У 325 році відбувся перший собор у Нікеї. Є дані, що делегатами на цьому соборі були представники причорноморських міст-держав, скіфів та тих племен, які тоді жили на території теперішньої України. Це означає, що вже у той час у нас було християнство.
Другий міф, який нам нав`язали – це жорстокість наших предків. Нібито хрестили їх мечем і вогнем. Якщо то правда, то у нас повинно бути багато святих великомучеників за віру. А вони є? Нема. Тільки два – Борис і Гліб. І то вони швидше замучені за політичними мотивами, а не релігійними.
Навіть войовничі гуни, які мешкали на нашій території, вже тоді знали Христа. Про це свідчить такий факт.
Коли у 410 році гуни йшли на Рим. Вони могли його захопити і зруйнувати. Тоді папа Римський з віруючими вийшов назустріч гунам з хрестом, а не з мечем. І вони відступили. Значить, гуни знали про Христа. І в Україні не було гонінь тих, хто мав іншу віру чи її не мав зовсім, хто мав іншу думку. Дітей Ярослава Мудрого навчали навіть волхви та інші іншовірці. І до них ставилися толерантно.
Кілька разів Микита з Московського патріархату намагався виправдати позицію своєї церкви. Але у ході діалогу, дискусії змушений був погодитися з фактами та доводами учасників «круглого столу». І разом з іншими дійшли висновку, що в Україні має бути єдина православна церква з центром у Києві.
Найбільше зло Україні зараз несе Росія, яка прагне знову стати імперією. І для своїх загарбницьких планів використовує церкву. Кожна імперія змушена вести війни, підкорюючи землі і народи. А війни руйнують імперії.
– Не можна використовувати Христа для створення і розширення імперій, – сказав владика Данило. – Імперії валяться. Як завалилася Візантія. А вона над болгарами знущалася 100 років. Куди поділася Візантія? Нема. А болгари і Болгарія є!
Хоч священики намагалися обійти стороною тему «Хресного ходу» Московського патріархату на Київ та війни на Сході України, не змогли. Бо болить це Україну. Створює небезпеку світові. І, найгірше, забирає життя людей. На Донбасі гинуть молоді хлопці та дівчата. Гинуть з двох боків. Смерть не вибирає за приналежністю до якогось патріархату. Чимало вини у цій війні священиків і церкви Московського патріархату. З цим погодилися всі. Мовчав Микита. А що він, сараку, міг сказати, коли правда є правдою.
– Не йдіть «Хресним ходом» на Київ. Розверніть колони і приєднайте всі церкви до них. Йдіть на кордон з Росією. Молитвою, хрестом, любов`ю спиніть російські танки, солдатів. Нехай вони не йдуть в Україну. Не несуть руїну, кров, сльози і смерть, – запропонував владикам Данило. – Тоді станеться, як у Римі з гунами. Якщо не допоможе молитва на кордоні, «хресним ходом» підемо на Москву. Станемо під стінами Кремля, біля Василівського собору і молитвою, з Божою поміччю виженемо Путіна геть. Зупинимо війну в Україні. Приклади походів на Москву були в історії ще від часів Андрія Боголюбського та Долгорукова, гетьмана Сагайдачного. Навіть нинішніх днів, коли греко-католики в кінці 80-рокминулого століття здобували право на свою церкву на Красній площі та на Арбаті. І здобули тоді. Імперія завалилася. Церква стоїть.
Погодилися з цією думкою святі отці.
– Не можна налаштовувати людей на людей, – говорили вони. – Справами, а не тільки словами треба творити мир і любов. З гріхом борись, а з людьми мирись.
– І потрібно покаяння, – резюмував о. Валерій. – Тільки через покаяння гріх буде прощений.
На цій ноті завершився «круглий стіл», де в мирній дискусії шукали шляхи до злагоди в Україні.
Дай, Боже, розуму й мудрості нашим провідникам, аби їхні правильні слова стали й правдивими діями. Тільки за таких умов запанує мир і спокій на Богом даній Українській землі.
Петро Кобевко
peredplata
