Останніми днями загострилася ситуація на Донбасі: російські окупанти та їхні найманці, застосовуючи заборонені Мінськими угодами танки і артилерію, різко активізували бойові дії. Адже Путіну потрібні перемоги – він планує 2018 року знову бути переобраним на посаду президента РФ. Але Захід реагує на таку активізацію посиленням санкцій, які поступово душать російську економіку і викликають невдоволення простих росіян. Натомість Кремль активізує антиукраїнську пропаганду.
\”Скакуаси\”
Пропагандистські стереотипи, які повторюються щодня, починають набридати публіці. Треба їх оновлювати, проте відчувається криза жанру – нового у голови професійних брехунів уже нічого не приходить. От і повторюють одне і те ж, особливо фразу\” \”Ну, хохлонацики, і що дало вам скакання на Майдані?\”. Українці ж чудово розуміють, що завдяки Майдану зуміли зберегти незалежність своєї держави, яку хотів проковтнути Путін, і на дурні питання не відповідають. А от що отримали придністровці, абхази, південні осетини, які на майданах не скакали, а відразу закликали \”матінку Росію\” захистити їх від Кишинева чи Тбілісі? Те, що і мешканці нинішніх Донецька і Луганська – суцільну руїну й ізоляцію у світі.
Аби подібні порівняння не виникли у мізках простих росіян, пропагандисти Кремля задурюють їх тупими образами на адресу українців. Вже вигадали слівце \”скакуаси\”, щоб порівняти учасників Майдану з папуасами, як представниками \”диких племен\”. Але ж не українці першими почали підскакувати після багатогодинного стояння на мітингах – такий рух допомагає уникнути застою крові у ногах. Після приходу до влади на Кубі 1959 року Фідель Кастро відразу почав свої довгі виступи на площах і стадіонах перед десятками тисяч людей. Витримати безкінечні промови слухачам було нелегко, тому час від часу спеціальні люди закликали їх підстрибувати і вигукувати: \”Quien no salta – el Yankees! (Хто не скаче – той є янки!)\”, а янки – це американець.
З того часу подібну розрядку використовували і в інших країнах, популярною вона стала серед багатьох футбольних фанатів. Перейняли її й на київському Майдані, але ніхто із скакунів так ніде на папуасів не перетворився. А от дикість московських пропагандистів, котрі здатні лише вигадувати образливі слівця на адресу своїх політичних противників, нині видна всьому світові.
\”Малорослики\”
Антиукраїнська пропаганда зайшла у глухий кут. Ідея \”Новоросії\” виявилася мертвонародженою, й від неї відмовилися як у Кремлі, так і в окупованих росіянами Донецьку і Луганську. Їй на зміну намагаються вигадати щось інше. Тому 18 липня ватажок проросійських терористів Донбасу, колишній торговець несвіжою курятиною Захарченко заявив про створення якоїсь \”Малоросії\” замість України. Мовляв, Українську державу він скасовує, а створює \”державу малоросійську\” зі столицею у Донецьку. Нічого собі – кожен курощуп-п\’яничка почне вирішувати геополітичні проблеми й створювати під себе нові держави!
Офіційний Кремль негайно почав відмежовуватися від цієї \”ініціативи\”, проте у світі чудово зрозуміли – без санкції Путіна жалюгідний \”вождь донецького народу\” нездатний розкрити рот, щоб проголошувати подібні \”ініціативи\”. У Берліні й Парижі заяву Захарченка розцінили як спробу ліквідації Мінського процесу, що неминуче потягне за собою введення нових санкцій проти Росії, яка стоїть за спиною донецьких терористів. Хоча Європа про їх введення ще не оголошувала, натомість США вже підготували пакет таких заходів, спрямованих на подальшу ізоляцію російської економіки від світової.
Якщо Кремль намагався перевірити реакцію цивілізованого світу на свої нові вибрики, то результат вже отримав. Зашморг на шиї \”російського національного лідера\” затягнувся ще більше. Збройні провокації на Донбасі й ідіотські заяви путінських найманців на окупованих росіянами територіях лише погіршили ситуацію для РФ. А \”малоросійські\” фантазії Захарченка викликали повне несприйняття у нормальних українців. Фактично фантазери визнали свою неповноцінність: раніше себе проголошували \”росіянами\”, а нині побачили, що навіть не доросли до тих, залишившись назавжди якимось \”малоросликами\”.
Навіть своїми недорозвиненими мізками вони вже починають усвідомлювати: Путін готовий скинути непосильну донбаську ношу і відмовитися від підтримки тих, кого сам і створив для знищення України. Адже невдоволення простих росіян станом справ на Донбасі поступово зростає, а напередодні президентських виборів зайві проблеми йому не потрібні. Найближчим часом ми будемо свідками нових путінських авантюр – він гарячково шукатиме хоч уявних перемог, без яких може швидко розгубити свою популярність. Але за все потрібно у цьому житті відповідати. Сам втягнув Росію у безумне протистояння з Україною, сам за це мусить розплатитися. Світ чітко попередив: без виводу російських військ з Донбасу і повернення Україні вкраденого у неї Криму послаблення санкцій не буде. А вони все сильніше перекривають кисень Росії.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
