Українці терпіли, терпіли і терпець їм уривається. Бо сусіди, скориставшись тимчасовими труднощами України, агресією Росії на Сході та анексією Криму, і собі вирішили відламати ласий шматок від нашої Держави. Для цього використовують різні методи. Не завжди дипломатичні та порядні.
Зараз Угорщина, Румунія та інші сусіди почали нас критикувати за Закон про освіту. Мовляв, мову від нацменшин забирають. Та якби у них хоч би трохи подібний закон був для нацменшин, їм ціни не було б. Так ні! Самі зовсім нічого не надають українцям на своїй території, а від нас вимагають усе і більше усього.
Наприклад, у Румунії є тільки один ліцей, де викладають українською. І то не усі предмети. І там проживає більше 200 тисяч українців. А тільки у Чернівецькій області є 63 школи, де навчання усіх предметів ведеться лише румунською. Доходить до того, що у селах, де компактно проживають румуни, діти не володіють державною українською мовою. Вони не можуть здати іспити, не можуть вчитися у вузах України. Вони не інтегруються у суспільство держави, де живуть. Цих 63 школи є в області, де проживають 17200 румунів. Ще раз нагадаємо – у Румунії, де 200 тисяч українців нема жодної школи з українською мовою викладання предметів. То кому бити тривогу? Нам чи їм?!
Але ж румуни почали від нас вимагати уже того, що не можна. Вони у парламенті створили «Альянс сторіччя» і склали вимоги до України. Там записали аби ми не проводили освітньої реформи у себе (забороняють нам скорочувати школи, там де треба), аби ми молдованів називали румунами і там, де буде 20% румунів вводили другу румунську мову. І, насамкінець, аби у Чернівцях спорудили пам’ятник Арону Пумнулу.
Тут уже неприкрите втручання у внутрішні справи України. Тому українцям і вривається терпець. Майже 100 молодих хлопців і дівчат прийшли до консульства Румунії у Чернівцях і попросили не втручатися у внутрішні справи України. Це був Національний корпус, воїни АТО, волонтери та інші громадські організації. Хлопці, які пройшли війну на Донбасі, які бачили руїни, кров і смерть, мужні і сміливі говорили дуже стримано і толерантно, але впевнено і рішуче.
Виступали воїни АТО з Герцаївського району. Вони румуни, але вони громадяни України і зі зброєю у руках захищали свою Батьківщину від лютого ворога Росії. Тому не хочуть аби щось подібне Донбасу сталося на Буковині.
Виступали молдовани з Новоселицького району і просили Румунію не вказувати їм, як себе називати чи ідентифікувати. Протягом тисячоліть вони називалися і були молдованами. Тож нікому не дано право забрати від них свою ідентичність, свою національність і т. д.
Насамкінець, сформовані вимоги передали консулу Румунії у Чернівцях Елеонорі Молдован.
Пішли з гаслами: «Україна – понад усе!», «Знай чужинець – тут господар УКРАЇНЕЦЬ!» прийшли до ресторану «Бухарест» на вулиці Ольги Кобилянської, де знаходиться центр імені Гурмузакі і толерантно попросили румунських активістів громадян України також бути толерантними до Держави, у якій живуть, любити її і не шкодити.
До українців з ресторану ніхто не вийшов.
У той день 72 роки святкував румуномовний письменник України Василь Терицану.
peredplata
