Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов\’язком держави.
Так, статтею 55 Конституції України гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Також, цією статтею зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Рішення судів та інших юрисдикційних органів, що стоять на захисті майнових і особистих немайнових прав громадян, юридичних осіб і держави, є обов’язковими і підлягають виконанню на всій території України. Невиконані добровільно, вони виконуються примусово в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.
Державний виконавець є представником влади та здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів, виконання яких законом покладено на органи державної виконавчої служби України.
При здійсненні повноважень державний виконавець зобов’язаний сумлінно ставитися до виконання посадових обов’язків, не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, відмова в задоволені заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або у встановленому законом порядку залучаються до проведення виконавчих дій.
Якщо особа, яка вважає, що її права порушено має право звернутись за захистом своїх порушених прав до суду. Завданнями цивільного судочинства згідно зі статтею 1 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та інтересів держави.
Питання щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачено положеннями статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
– найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
– повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
– реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
– зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
– викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
– підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи викладене, необхідно зауважити, що скарга повинна бути обґрунтованою та містити в собі факти порушення ваших прав органами державної виконавчої служби. Подання скарги, яка не містить в собі фактів порушення прав чи свобод скаржника та незаконності дій чи бездіяльність особи, дії якої оскаржується є недоцільним.
Оскаржувати незаконні дії (рішення) чи бездіяльність має зміст лише тоді, коли є впевненість в протиправності діяння, що спричинило порушення майнових чи особистих немайнових прав та свобод. При цьому така впевненість повинна ґрунтуватися не на суб’єктивних припущеннях, а на об’єктивних даних, які свідчать про неправомірність оскаржуваних дій (рішень) чи бездіяльності посадових осіб.
Володимир НІКІТІН
головний спеціаліст відділу організації та контролю
за виконанням рішень Управління державної виконавчої служби
Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області
peredplata
