Інтелектуальним мейнстримом найближчих парламентських виборів (і мерських київських, якщо вони теж пройдуть в кінці жовтня) має стати переконання в тому, що бути ЛЮМПЕНОМ і БИДЛОМ – ПОГАНО і СОРОМНО.
Тобто продавати свій голос за гречку, консерви, рисову крупу, кілограмовий пакет цукру – це все одно, що в рідному місті в людному місці ( на центральній площі) привселюдно зняти труси. Або взагалі – голим пройти два кола пошани по вулиці (площі) Леніна.
При цьому такий нюанс, що взяти гречку і з\’їсти її – не соромно. А ось проголосувати за тих, хто її приніс, – це все одно, що продати душу.
Дорогі читачі!
Скажіть вашим бабусям і дідусям, татам і мамам, сусідам і просто близьким людям, яким звичайно приносять гречку, що вони за невеликий продуктовий набір, в якому немає навіть недорогої червоної (лососевої) ікри, фактично продають свою душу. Невже їх душі коштують так дешево???
Тобто зжерти це все ТРЕБА. Але голосувати – У ЖОДНОМУ РАЗІ!!!
Необхідно довести до свідомості пайкоодержувачів, що вони їдять не подарунковий набір, а малу дещицю того, що у них вкрали феодали.
В одному невеликому місті виборці з патерналістськими і люмпенскими життєвими установками обрали мера за гречку, за консерви (значна частина яких – прострочені) і за безкоштовні поїздки – так само, як і в Києві.
Але вся ця халява виявилася золотою – гречка, цукор та інші дрібниці виявилися не простими, а золотими: наївні селюки-люмпени за останні два роки багато-багато разів вже сплатили всю це задарма-дерьмовщину і комунальними тарифами, і асфальтуванням (точніше, неасфальтуванням) міських доріг, і тарифами на маршрутні таксі, і багато-багато чого ще.
Тепер ось намагаються себе вкусити за лікті, але нічого не виходить.
Отже, по-перше, звертаю увагу читачів на нове повноформатне шоу кабаре \”Веселий ПесецЪ\” на їх останній шедевр – як раз про продаж душі за прострочену гречку.
Андрій Окара
peredplata
