Що заважає розвитку туризму на Буковині

«Нематеріальне та матеріальне.  Збережемо надбання віків»

Збереження та охорона пам’яток  історії та культури є  однією з найважливіших справ не тільки фахівців –  істориків, мистецтвознавців, реставраторів, працівників установ культури, а й всього суспільства та  кожного свідомого українця.

В Україні та на етнічних землях знаходиться безліч пам’ятників та визначних місць, але їх збереження є гострою проблемою. На відміну від сусідніх європейських країн –  Австрії, Німеччини, Чехії, Румунії, Польщі, Словаччини та ін., в яких всі об’єкти матеріальної та нематеріальної спадщини пильно зберігаються, реставруються  та охороняються.  Українськими фахівцями  зазначені визначні об’єкти  в кожній із  видів та жанрів культурної спадщини, що є зразками державного та  європейського масштабу з ознаками впливу великих стилів: готики, бароко, класицизму. Але одного визначення мало!

Вони потребують також і творчого переосмислення  як об’єктів кращих творчих й технічних здобутків українського народу, його традицій та відображення духовного світу. Примушує замислитись факт («Пам’ятки України», 2018.- №3-4), що за роки незалежності в Україні зникло більше, для прикладу, дерев’яних сакральних споруд, ніж на за безбожні радянські часи. На жаль пояснення  злочинні та сумні –  у більшості випадків не було ухвали про знесення споруди, чи її реставрації «власними силами», не збереглось світлин пам’ятки із столітніми та більше історіями, що унеможливило їх  відновлення та реанімацію. І це тільки один приклад. Головною причиною жахливих втрат є наша байдужість та необізнаність у питаннях духовності, культури та збереження своєї національної спадщини. Вражає і безглузде ставлення до охорони пам’яток історії та культури  відповідальних осіб та небажання докладати власні зусилля та робити реальні заходи щодо охорони.

В Україні є достатня кількість об’єктів,  що внесено до Державного реєстру національного культурного надбання, над якими здійснено  «не фахову охорону», що часто-густо призводить до вище згаданих результатів, тобто руйнації та знищення. Важливим фактом, як приклад,  є те,  що   вісім реліктових  храмових споруд увійшли до Списку світової  культурної спадщини UNESKO в спільному транскордонному охоронному співтоваристві. Це дає переконання, що представництво наших пам’яток визнаних, як унікальних, у   світовій скарбниці,  зобов’язує суб’єктів, відповідальних за процес збереження, та  українську державу в цілому, докладати максимум зусиль до належного збереження. Проведення моніторингу стану об’єктів, виконання реставраційних робіт, облаштування прилеглих територій, створення умов для розвитку туризму.  Всі ці складні питання  має в роботі  з 28 червня 2011 року  архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), з часу включення до найпрестижнішого списку світового надбання – Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Про туризм варто говорити окремо, тому в цьому контексті додам тільки один приклад   власних спостережень, наголошую на цьому.

«Омріяний «безвіз» дав можливість здійснити давню мрію і побувати в місцях, де зараз живуть мої друзі –  Верхня Австрія.  Мандруючи,  ми захоплювались рівнем   збереження матеріальних та нематеріальних пам’яток –   унікальна  автентична архітектура містобудівних комплексів малих міст,  скульптурні елементи архітектури малих та великих форм, монументальна скульптура  зразків паркових та садових комплексів,  природні ресурси, що наче законсервовані у власній бездоганності та багато ін..  Яким же було моє здивування музеєм Вольфганга Амадея Моцарта в м. Зальцбург, а саме, з невеликої кількості автентичних документів та предметів музей розвернув експозиції, що збирають туристів з усього світу. Трохи про нього.

Музей  знаходиться в просторій восьмикімнатній квартирі на другому поверсі на пл. Макартплатц №8 в, так званому “Танцмейстерскому будинку”, в якому з 1773 по 1787 рік сім’я Моцарта проживала.

“Танцмейстерскій будинок” отримав свою назву завдяки Лоренцу Шпекнеру, який проводив там уроки танців для осіб дворянського походження та готував молодих аристократів до палацового життя. Після смерті Леопольда Моцарта (батька) будинок належав різним власникам. 16 жовтня 1944 року дві третини цього будинку було зруйновано авіабомбою.  Згодом будинок Моцарта був відреставрований в первісному вигляді за старовинними архітектурними кресленнями (наголошую).

Найцікавішими експонатами музею є  молоточковий клавір Моцарта, декілька копій документів, рукописів музичних творів батька композитора та Вольфганга Амадея, портрети рідних композитора.   В додаток до невеликих експозицій всім  відвідувачам пропонують мультимедійне шоу, тимчасові спеціальні виставки, концерти та лекції на тему Моцарта. Це все!

Повертаючись до українських  та, зокрема,  буковинських прикладів, впевнена, що їх є безліч. Проблеми розвитку туристичних  маршрутів  України та Буковини ті самі –  відсутність, або недостатність фінансування галузі, проблеми кадрів туристичної галузі (знайома з менеджерами по туризму, що торгують  в «Копійочці») та  самі об’єкти туристичних маршрутів, що не є включеними з вищезгаданих причин. Тут, на додачу, включається  недосконала напівзруйнована система державного управління пам’яткоохоронною сферою, з недостатнім фінансуванням реставраційних заходів, із браком фахівців як в управлінні, так і виконанні дослідницьких, проектних та будівельно-реставраційних робіт. А якщо в кінці року  відбувається фінансування реставраційних робіт за залишковим принципом, то реалії життя далеко  не завжди на користь пам’яткам.

В усьому, викладеному вище, є сенс, коли світоглядно-суспільний аспект бере верх над недоліками виховання суспільства – відсутність  поваги до спадку предків, знань про те, чим варто гордитись та про що дбають інші розвинені суспільства. З  виступу  Оксани Забужко на «Свободі слова»  цьому є спасіння –  читайте більше хороших книжок та вимикайте  телевізор. Тож мій приклад, про який йтиметься нижче, як раз покладений нам в зразок  відданості справі.

Довготривалий фандрейзинговий проект Івано-франківських художників-реставраторів «Врятуймо скарби разом!», що мимоволі став символом того, як із «бюджетної безнадьоги» державного провінційного музею можна створити перспективну культурну індустрію національного масштабу. Цей проект народжувався як благодійна акція, творився як комплексна програма реставрації музейних пам’яток, а виріс у поважну багаторівневу організацію порятунку мистецьких цінностей.

Весь шлях, що пройшов  проект від автора та упорядника альбому  Валерія Твердохліба на сторінках видання «Врятуймо скарби разом! Історія одного проекту».  Альбом вийшов друком у київському видавництві «Майстер книг» у 2018 році.

Відділ мистецтв ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка в березні  2019 року отримав альбом у дарунок від автора проекту та з гордістю за результати запрошує краян на презентацію альбому.  Вона відбудеться 18 квітня об 11 годині в рамках щорічного круглого столу до  Міжнародного дня пам’ятників та визначних місць, Дня пам’яток історії та культури за адресою:  ЧОУНБ ім. Михайла Івасюка, вулиця Ольги Кобилянської, 47 , ІІ поверх.

Завідувачка відділу мистецтв                                                                         Любов Шилюк

peredplata