Звернення до російськомовних українців в Україні
Дорогі брати і сестри! Всі ми діти одної матері України, котра колись була єдиною великою державою і називалася Київська Русь. Ні Москви, ні Московського князівства,царства, Патріархату тоді не було. Наші предки – слов’яни, ми прямі нащадки полян, древлян, волинян, сіверців, бужан, уличів, тіверців. Це було землеробське населення, яке міцно трималося землі. Кочовники приходили і відходили, а землероби працювали, залишалися,. Ми успадкували від них характер і стару мову, яка називалася руською, бо держава була Русь. Нині ця мова називається українською, бо з ХVII століття наша країна зветься Україною.
Хоча на Буковині за часів румунської окупації ми свою мову поряд з українською називали руською, зовсім не маючи на увазі російську про яку і поняття не мали. І сьогодні в західній Україні традиційно на українську мову кажуть руська. Незважаючи на політику румунізації, ми зберегли свою українську (руську) мову і не цураємося, не зрікаємося її, любимо і шануємо.
На жаль, русифікація українців з боку Російської імперії і більшовизму була тривалішою, завзятішою, наполегливішою і дуже репресивною, але знищити українську мову нікому не вдалося. Вона витримала сотні заборон, указів, розпоряджень, циркулярів, як жодна в світі. Мови інших народів у подібних умовах зникали з мовної мапи світу. Українська живе, бо це одна з найдавніших мов у світі, її коріння сягає глибин історії, про що свідчать вчені-дослідники санскриту.
Відомий російський вчений, філолог Петербурзької Академії Наук Олексій Шахматов (1864-1920) у цілому ряді праць доводив,що російська мова виникла на базі церковно-слов’янської, яка в основі своїй є староболгарською. В процесі історичного розвитку ця мова зазнала русифікації з боку руської мови Київської Русі і стала літературною мовою росіян під впливом їхньої розмовної мови, тобто мови угро-фінських племен (мерь, тверь, чудь, мордва, муром…).
Різниця в історичному розвитку двох мов, російської й української, полягає в тому, що російська насаджувалась законодавчо, зверху вниз, а українська підносилася вгору з уст народу і з допомогою письменників, які літературно обробляли її.
Академік Шахматов разом з іншими передовими російськими вченими в 1905 році виступив за скасування заборони українського друкованого слова. Російськомовні українці є жертвою нещадної вікової русифікації.
Нині Україна, нарешті, стала самостійною державою, за яку так довго і тяжко боровся український народ. Наша державність полита кров’ю борців за незалежність України. Не вірте, що Тарас Григорович Шевченко був русифікатором, бо писав “Щоденник” російською мовою. Поет писав його в неволі, а не в незалежній Україні, по-друге, мабуть, хотів, щоб читали і розуміли його і ті тупоголовці, котрі віками жили і живуть на українській землі і не знають української мови, не вивчали і не вивчають її, бо вона “непрестижна”. Теорія двох рідних мов, тим більше, коли одна з них не рідна за своєю суттю, а нав’язана зверху, є нелюдською, неприродньою.
Сьогоднішнім українофобам не російська мова потрібна. Вони знають, що цій мові захист не потрібен, бо їй ніщо не загрожує. На сторожі біля неї стоїть велика держава – Російська Федерація “Хартію регіональних мов” ці “законотворці” використовують, як ширму, бо нормальні люди не можуть не розуміти, що “Хартія” покликана захищати ті мови, котрим загрожує зникнення. До таких не належить російська.
Але, розуміючи, що мова – душа народу, що без мови нема держави, а Росії для відновлення імперії не вистачає України, вони хочуть нас розсварити, поділити, щоб не було Української України, а була “єдіная нєдєлімая Росія”, щоб в Україні був “рускій мір”, який, на думку пропагандистів цього “нового ізобрєтєнія”, є гарантією від бездуховності і безкультур’я. Про жахливий стан культури і духовності в Росії пишуть в інтернеті автотуристи, мандруючи Україною і Росією. Тому “строітєлям руского міра” в Україні краще б побудувати його в себе: у Саратові, Омську, Тулі, Тамбові…
Дорогі Українці! Не може російська мова в Україні бути вашою рідною, бо рідна мова – це не мова зросійщеної матері, яка стала жертвою імперського режиму, великодержавного шовінізму. Рідна мова українців – це мова роду, дідів-прадідів, отих наших предків слов’ян, а не угро-фінів. Не може бути рідною мовою чужа, коли ти українець, народився і живеш на рідній українській землі, увібрав і вбираєш в себе її енергію, живишся її плодами, дихаєш її повітрям.
Тим більше, що ви ж знаєте українську мову, не зрікайтеся її, послуговуйтеся нею, говоріть українською. Вона всіх нас об’єднає духовно, культурно, а значить, і економічно.
Любіть і російську, але не вбивайтесь так безрозсудно, її доля в Україні не гірша становища української мови в Росії, якій належиться не раз вибачитися перед українцями за злочини багаторічної окупаційної політики. Це було би по-європейськи, по-людськи.
Запропонований Верховній Раді Украіни Законопроект про мовну політику в Україні є антидержавним,антиукраїнським,ганебним Виходить,що черговий раз українці хочуть самі себе побороти. Борони, Боже.
22.06.2012
Почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок
Олександра Попелюк за згодою громадських жіночих організацій м.Чернівці й Буковини:
Ліги українських жінок (голова Марія Баб’юк),
Товариства імені Олени Теліги (голова Світлана Сопівник),
Товариства “Славія” (голова Олександра Губчин)
peredplata
