1920 у Празі відбувся з’їзд представників українських військових організацій за кордоном, на якому під керівництвом командира січових стрільців полковника Євгена Коновальця було створено Українську Військову Організацію.
Підготовчу штабову працю для створення кермуючого осередку (Начальної Команди) провів полковник Юрій Отмарштайн та очолив його.
УВО було створено нелегально на західноукраїнських землях, що відійшли до Польщі. Зокрема, перший осередок Української Військової Організації було утворено у Львові.
На першому з’їзді було ухвалено цілий ряд постанов та завдань для УВО, які були направлені для усунення різниці між придніпрянцями та галичанами й затвердження ідеї соборности усіх земель України. В УВО були організаційно-кадрова, розвідна, бойова і пропагандивно-політична референтури. Основною територією дії УВО була Галичина, яку поділено на 13 військових округів, округи на повіти з округовими і повітовими командами (всіх 58).
Поза українськими землями УВО утримувала експозитури. Найважливіші в Чехо-Словаччині (Крайова Команда), в Берліні (Закордонна Делегація УВО), у Данциґу, в Литві (Гурток українців при Литовсько-Українському Товаристві). Поставали гуртки УВО й за океаном, які стали статутовими товариствами під різними назвами і політично й фінансово підтримували УВО. Експозитури ставили собі завданням легалізувати членів УВО за кордоном, підтримувати зв’язки з чужинецькими колами, транспортувати зброю та літературу, організувати вишкільні курси.
Українська Військова Організація стала бойовою силою українського національного-визвольного руху.
peredplata
