На своїй сторінці у мережі фейсбук Іван Мунтян повідомив про об’їзд об’єктів у Путильському, Новоселицькому районах і об’їзної Чернівців. Голова облради шкодує, що «держава так мляво долучалася до цього, через що їх реалізація настільки розтягнулася в часі – а це значить, що і відклався комфорт, спрощеність життя багатьох людей». Водночас він пишається, що доводить «задумане до завершення, незважаючи на будь-які несприятливі обставини».
Про «прекрасний край буковинської землі, який не має бути відірваним від світу»
Об’їзд розпочався з Путильщини, яку Іван Мунтян назвав «прекрасним краєм буковинської землі, який не має бути відірваним від світу» і з цього району голова облради розповів про відновлення ділянок дороги Р62 в Розтоках, в Петрашах, Усть-Путилі, початок реалізації транскордонного проєкту з будівництва під’їзних шляхів до КПП «Шепіт». Далі він поділився інформацією про Новоселицький район: Маршинський міст, який забезпечить сполучення між двома районами і транспортний коридор від кордону до столиці, і транскордонний проєкт з будівництва під’їзних шляхів до КПП «Дяківці». А також нагадав про успішно зведену першу чергу об’їзної навколо Чернівців і плани на будівництво другоої черги.
«Насправді відтоді багато об’єктів звели завдяки величезній роботі в цьому напрямку Уряду Юлії Тимошенко», – нагадує Іван Мунтян. Далі – пряма мова.
«Саме тоді розпочалося відновлення зруйнованої ділянки дороги у Розтоках довжиною 1,6 км. Тоді буковинські дорожники під моїм керівництвом обрали шлях не воювати з природою, а прийняли дуже важливе інженерне рішення – за допомоги запрошених фахівців світового рівня. Ті порадили, а далі був узгоджений Технічною радою Укравтодору, дуже успішний проєкт: прокласти НОВУ дорогу, частково через територію сусідньої Івано-Франківської області. Таким чином отримали подвійну вигоду: не лише зробили дорогу для наших краян, а й забезпечили мешканцям сусідньої Івано-Франківщини сполучення з центральною дорогою (Р62), якого в них узагалі не було! Єдина проблема залишалася в цього унікального проєкту – його не будували упродовж майже 10 років… і лиш ось на початку місяця він був нарешті завершений. Проблеми фінансування виникали при всіх, починаючи з 2010 року, владах і урядах…
Аналогічна ситуація і з іншими ділянками дороги Р62 – у Петрашах, Усть-Путилі. Це об’єкти, запроєктовані за світовими стандартами і з урахуванням обставин гірських районів. Так само очікує свого завершення унікальна естакада у Петрашах протяжністю 700 м – можливо, перша така в наших горах, подібна до естакад, які є в Альпах. А міст в Усть-Путилі з’єднає нашу область з сусідньою Івано-Франківщиною. Величезні кошти уже вкладені, зроблені земляні роботи, дорожники фактично вийшли «з води і болота», зробили найскладніше, залишилися зовнішні роботи, прокласти балки і опори…
Важлива звістка як для Селятинської громади, так і для цілого району, про яку я вже повідомляв раніше – це підписання угод про реалізацію двох «дзеркальних» транскордонних проєктів, які будуть втілюватися по обидва сторони кордону. З нашого боку це будівництво під’їзних шляхів до КПП «Шепіт» та до КПП «Дяківці». Щодо КПП «Шепіт» ми успішно пройшли другий етап відбору серед інших проєктів у Регіональному бюро транскордонного співробітництва в Сучаві. Цей пункт із дорогою до нього дозволить почати розблокування Путильського району. Про проєкт з КПП «Дяківці» скажу далі. Зараз ці документи вже підписані, відкритий валютний рахунок, на які надходитимуть кошти і фактично реалізація проєкту розпочинається. Копії документів я передав голові Селятинської ОТГ – як символічне свідчення початку великої спільної справи! А справа таки велика і увійде в історію як початок розквіту Путильського району. Його мешканці точно на це заслуговують!
Під’їзні шляхи до КПП «Шепіт» – це лише частина, хоч і чимала, майбутнього транспортного коридору від кордону до сусідньої Івано-Франківщини – щоби мешканцям наших прикордонних регіонів не доводилося долати по 200 з гаком кілометрів, щоби за потреби дістатися Румунії, яку видно мало не з їхніх вікон! Щоби відвідати родичів, які живуть за 10-15 км на румунській стороні – долати сотні кілометрів бездоріжжя… Хіба ж так має бути? Через те, що 10 років урядовці не фінансували ці об’єкти, не велися дорожні роботи – район, такий привабливий для туриста і для інвестора, ізольований від світу. Дороги фактично немає, автобуси і будь-який транспорт рухалися по воді, по тимчасових дорогах, немає нормального сполучення. Не йдеться вже про жодну безпеку пасажирів і водіїв. Хоча насправді більшість об’єктів виконані ще в перші два роки після повені на 60, 70, а то й усі 80%!
Про Маршинський міст як невід’ємну складову транспортного коридору
Подібна ситуація з Маршинським мостом, який має поєднати Новоселицький і Герцаївський райони: це також невід’ємна складова частина транспортного коридору, також з високим ступенем готовності завдяки нашій спільній роботі з Урядом 2008-2009 років, і також без уваги всіх подальших влад і урядів, які згадували про нього хіба що для того, аби пропіаритися і вкотре щось наобіцяти.
До 2008 року «мостом» там служила дерев’яна кладка – з обмеженим рухом і параметрами, які не давали змоги нею користуватися габаритному транспорту. Кладку зруйнувала повінь. Потрібен був новий, сучасний, стратегічний міст – але таке будівництво є тривалим процесом. А для того, щоби зберегти зв’язок між двома районами, які має поєднувати цей міст, ми оперативно побудували інший. Не капітальний, але потужний міст, який називається «тимчасовий». Але цей «тимчасовий» порівняно з попередньою «кладкою» – це такий, про який можна було тільки мріяти на той час! І він, до речі, витримав наступну потужну повінь 2010-го!
Під час виїзду на місце, Глава тодішнього уряду Юлія Володимирівна Тимошенко зрозуміла важливість цього мосту і Постановою уряду було запроєктовано новий потужний міст – довжиною 320 м, на висоті, якій би не загрожували повені. Він є стратегічним, оскільки забезпечує транспортний коридор від кордону з Румунією (КПП Дяківці) до Києва, і як наслідок – дає можливість розвитку двох районів області. І попри те, що Маршинський міст ще досі не завершений, я ні на день не відкладав ідеї про транспортний коридор. І сьогодні вона втілена – розпочинається ще один з транскордонних проєктів, у якому за європейські кошти будуть збудовані під’їзні шлях до КПП «Дяківці», від якого і починається цей транспортний коридор через Маршинський міст. Це аналогічний проєкт, як і щодо КПП «Шепіт», і домовленість про нього також була досягнута під час наших особистих зустрічей – але вже у Ботошанському повіті Румунії. Там партнером за моєю пропозицією виступає наша обласна Служба автомобільних доріг. Адже за правилами, одна обласна рада не може бути одночасно партнером у двох однотипних проєктах.
Отже, без цього мосту всьому транспорту доводиться робити великий гак в об’їзд. Технологічно його будівництво мало тривати кілька років, тому поруч був збудований тимчасовий міст. Який уже 12 років і працює як «тимчасовий». Великий міст збудований на 60-65%, і за 12 років жоден інший уряд (яких було вже 5, якщо не більше) не спромігся профінансувати його завершення. Аж тепер (перед виборами, звісно) там почався якийсь рух, стягнули техніку. Може, завершать розпочате нами? Переріжуть стрічку J
Як це вже, до речі, не раз бувало – наприклад, з об’їзною дорогою.
Про об’їзну і стратегічне мислення
Пам’ятаєте, як, незважаючи на необхідність терміново ліквідовувати наслідки повені, ми 2008-го-2009-го не зупиняли будівництво планових об’єктів? Тоді Чернівецька область були єдиною в Україні, яка не мала об’їзної навколо обласного центру. І це було зроблено. Першу чергу також наша Служба автомобільних доріг, якою я тоді керував, за фінансування нашого уряду зробила всю – а Янукович приїхав і перерізав стрічку…
Тепер фракція Чернівецької обласної ради подала звернення до Уряду, щоби продовжити будівництво 2-ї черги. Бо через те, що через її відсутність у цій ролі фактично використовується чернівецька міська вулиця Хотинська, яка є частиною міжнародної траси М19 – я особисто просив нашу фракцію у Верховній раді проголосувати за бюджет, де була закладені обов’язково кошти на капремонт вул. Хотинської. Та й з обласного бюджету також виділялися на це кошти на минулий рік.
Підсумовуючи свій об’їзд об’єктів, скажу, що у червні цього року ми переконалися, що 2008-го діяли правильно. Коли не лише відбудовували зруйноване, але й будували для майбутнього. Тодішнє реагування влади, уряду на чолі з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко було не лише оперативним і спрямованим на ліквідацію наслідків повені і компенсацію втрат постраждалим, а й на будівництво стратегічних об’єктів, які служать громаді досі і зменшують руйнівну дію стихії сьогодні.
Хотілось би від усіх саме стратегічного мислення. І в будівництві, і в державотворенні. І в виборі наших співгромадян у неділю, 25 жовтня».
peredplata
