“Податковий майдан” – предтеча чергової революції

Я довго мовчав щодо дій влади Володимира Зеленського оскільки я був тривалий час “гвинтиком і коліщатком” цієї влади і щирим прихильником команди Зеленського. Навiть його зрада найближчих друзів і соратників на яких він спирався, роблячи перші кроки у якості президента України, не викликала почуття, що президент став на хибний шлях. Серйозні сумніви закрались вже після дивного візиту Володимира Зеленського в Оман у компанії Андрія Єрмака без обумовлення цього турне з нашим МЗС. Далі збиття в Ірані нашого авіалайнера. Тепер я знаю, що це ланки одного ланцюга. Останньою краплею стали зрада і “злив” колишнього міністра закордонних справ України, мого колеги й товариша Вадима Пристайка.

Нині ж я лише хочу нагадати й застерегти Володимира Зеленського, що основою та рушійною силою і “Помаранчевої революції”, і “Революції гідності” були саме дрібні та середні підприємці, а також інтелігенція. Володимир Зеленський мусить пам’ятати, що саме дрібному, малому і середньому бізнесу, інтелігенції і студентству, які проголосували проти олігарха Петра Порошенка, він повинен бути вдячним за перемогу під час президентських виборів.

Володимир Зеленський не повинен забувати і свої передвиборчi обіцянки дрібному, малому і середньому бізнесу. А саме – спрощення ведення бізнесу, податкової амністії, рік нульового оподаткування як підмоги для старту бізнесу, простих і зрозумілих податків. Все це Зеленський під час передвиборної кампанії обіцяв підприємцям. Але слово своє він не дотримав. Тому тисячі підприємців і вийшли на вуличні протести. Заврта їх буде десятки тисяч, а післязавтра – сотні тисяч… Далі? Далі –

чергова революція.

Хочу також нагадати пану Зеленському досвід президента Януковича. У 2010 році Янукович намагався посилити податковий тиск на підприємців і ліквідувати спрощену систему оподаткування. B результаті все закінчилося “Податковим майданом”, який змусив владу Януковича відступити.

І саме ті протести підприємців стали предтечею до “Революції гідності” 2013 – 2014 років, у якій представники малого і середнього бізнесу, як і під час “Помаранчевої революції” 2004 року, зіграли надзвичайно важливу роль. Адже їм вже не було що втрачати, на відміну від олігархів.

Хмизу у вогонь, сама того не розуміючи (або навмисно), підкинула Генпрокурор Ірина Венедіктова, нахабно згорнувши корупційну справу щодо заступника голови офісу Президента Олега Татарова. Ну й ВР відзначилась з її “компромісним” законом стосовно кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях.

Отже, потужна вибухівка сповільненої дії під основи суспільного життя вже закладена. Тепер треба чекати лише на час, коли вона вибухне.

Спалах смертей від коронавірусу і безпораднісь влади у боротьбі з пандемією ще більше посилить економічну і політичну кризу. Мусимо бути готові до непросих випробувань.