Цікаву добірку фотографій з сайту Чернівецької ОДА та розповідь про хлібоцьомів на Буковині створили на офіційному блозі гурту «ДПД». Пропонуємо читачам колоритною мовою оригіналу.
Тут вони цілюють коровай під новозбудованоу школоу, а там вже припадають вус(т)ами до запашної хлібини у газифікованому селі. І так по кілька разів за добу. А ви вже здогадалиси, хто є головним хлібоцьомом Буковини? Нє? То я вам розкажу.
Хто цього року на Буковині перецілував найбільше короваїв і хто йому в цьому помагав я визначив, проаналізувавши доступні фотогалереї на сайті Чернівецької ОДА.
Судячи із фотогалереї на сайті, до жовтня Михайла Миколайовича з хлібом-сіллю не приймали ніде, або прийоми просто не афішували. А от від жовтня, до речі останнього місяця, коли дозволена передвиборч агітація, понеслось… Часом, невтомні руки губернатора урочисто перерізали по кілька стрічок, а вус(т)а цілували по кільа короваїв у різних селах області у один день.
Під час кожного такого ритуалу губернатора обов\’язково супроводжував кандидат у депутати від Партії регіонів. Трьома вірними помічниками у цій благородній справі були Михайло Бауер, Геннадій Федоряк та Артем Семенюк.
Перша фотозгадка на сайті ОДА датується 3 жовтня. У Лужанах на Кіцманщині під час відкриття школи Михайло Миколайович припав вустами до рум\’яного короваю. Збоку ритуал захоплено підтримують оплесками депутат облради Іван Шелепницький та головний освітянин краю, кандидат у народні депутати по 202 округу Михайло Бауер. Іван Орестович дивиться на коровай, а Михайло Йозефоич – у світле майбутнє.
– Хє-хє, – посміюються на окрузі трудовики, фізруки, методисти, шкільні поварихи і технічки, – прольот:)))… Відий, малувато хліба перецілували:((((
Село Остриця Герцаївського району, виборчий округ №203. Тут за тим, як Михайло Миколайович цілує хлібину, спостерігає тоді ще кандидат-регіонал і директор «Чернівцігазу» Геннадій Федоряк. Згодом вони разом урочисто переріжуть стрічку і запустять блакитне паливо в село. Після цего Федоряк поїде до Кийова в статусі нардепа.
Багато губерноторові довелося працювати вустами на 203-му окрузі. Але ж є результат!
Під час робочих поїздок на Хотинщину, Заставнівщину, Сокирянщину та Кельменеччину (округ №204), незмінним спостерігачем цілування хліба губернатором є тодішній кандидат у депутати від ПР, а тепер її діючий одіозний панчер Артем Семенюк. У його окрузі Михайло Папієв короваїв перецілував найбільше, а перемога Семенюка на виборах була найпереконливішою. Але не про те… Скільки тепла і щирості в кожній світлині: діточки віншують до очільника крайової виконавчої влади. Часом, вдячні краяни підносять аж по три короваї за раз. Михайло Миколайович аж губляться, який би з них обдати теплом своїх вуст. Дістається всім трьом. От як треба працювати на окрузі пасинка.
Як світчать фотогалереї на сайті ОДА, «коровайний» тур губернатора тривав з 3 по 15 жовтня. За цей час для цілування Михайлові Миколайовичу піднесли 21 коровай.
Подальша доля помічників головного «хлібоцьома» Буковини всім відома. А от куди дівається обцілований губернатором хліб?
В середньому, один такий коровай важить 1,5 кг. І коштує від 15 до 65 гривень, залежно від розмірів та складності оформлення. В сумі, це більш, ніж 30 кг хліб. Ним мож було би нагодувати чорторийських лебедів до завороту кишок.
До короваїв також доклали грошей та зусиль люди. Наприклад, у селищі Усть-Путила, символ гостинності для губернатора п\’ять годин на дровах у печі пекла місцевий майстер випічки Марічка Іллівна. А на Кельменеччині, донька сільського голови за день до візиту губернатора замовляла коровай у райцентрі, а потім їздила туди його забирати. У грошовому еквіваленті, якщо взяти середню вартість піднесених короваїв, отримаємо 682 гривні. Майже, як розмір мінімальної пенсії.
Стало цікаво: що ж із ним роблять? Може Михайло Миколайович беруть під пахву коровай, несуть додому і з\’їдають з чаєм. А може тікороваї дійсно віддають лебедям в Чорториї. Або, хоча б, індикам у Драчинцях?
Вирішив то запитати у фінансово-господарському відділі ОДА.
– Як куди діваються, з\’їдають напевне, – відповіли там, – коли коровай дають, його вмочають у сіль і їдять. У нас чомусь не виникало такої думки піти до голови ОДА і запитати «Що ви робите з короваями?» Роздають, напевно учасникам урочистостей. Думаю, це вам краще у нього запитати…
По-приколу вирішив написати інформаційний запит Папієву. На те, що мені розкажуть, куди він їх діває, я й не сподівавси. Але цікаво було почитати відповідь:)
На третій робочий день після звернення отримав очікувану і вичерпну відповідь:
«Організаційно-масові заходи, проведення яких забезпечується обласною державною адміністрацією або потребують участі її керівництва, здійснюються у відповідності до перспективних та оперативних планів роботи облдержадміністрації. Питання наявності чи відсутності на них, як Ви виразилися, хлібобулочних виробів», так само, як і їх подальшої долі, ніяким чином не пов\’язане з виконанням посадовими особами своїх облдержадміністрації їх обов\’язків.
Змушені Вам роз\’яснити, що у відповідності до норм Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою направлення запиту є отримання вже існуючої у розпорядника інформації Тобто, Закон регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.»
Якщо перевести це на більш зрозумілу мову, короваїв у ОДА ніхто не рахував і рахувати не збирається.
Ех… Щось після виборів ніхто не балує губернатора декоративним хлібцем. Тільки одного разу в поствиборчий період його узріли біля коровая. Та й то, хлібина не для нього була. Михайло Миколайович тільки попестив поглядом рум\’яну випічку і мовчки, по-доброму, позаздрив Лаврову. Отако, \”несолоно хлебавши\”, як кажут маскалі, си скінчив каравайний тур губернатора.
А один мудрий чоловік каже, шо традиція цілувати хліб нині зійшла \”на пси\”.
Андрій Гречанюк, культуролог:
Традиція дарувати хліб і сіль походить ще з часів Трипільської культури. За «обережними» підрахунками їй 5 тисяч років. Хліб обов\’язково має бути круглим. Він символізує сонце. Сіль символізує землю. В такий спосіб демонструється добре і гостинне ставлення до того, кому ці атрибути підносять. Гість, в свою чергу, відламує шматок хліба, вмочає в сіль і з\’їдає на знак прийняття тих порядків, які панують на землі господарів і прихильності до них. Хліб розламувався і роздавався між усіма присутніми. Зараз ця традиція перетворилася на «офіціоз».
Джерело depede.livejournal.com
Світлини з сайту ОДА.