Думки вголос Вальтера Шеффера з війни

В останній час все частіше думаю про те, що мене чекає вдома після перемоги, і це я не про свою домівку, а про місто в якому проживаю. Гортаючи стрічку місцевих новин, мені все менше хочеться повертатися в Чернівці, і все більше хочеться кудись подалі втекти, щоб не бачити того бл#дства, яке відбувалося, відбувається, і я впевнений буде відбуватися після нашої перемоги.
Вся ця перефарбована ригівська шобла, яка роками грабувала місто сидячи на грошових потоках, тільки зміцнює свої позиції, прикриваючись волонтерством і “добрими” справами. Так, вони допомагають і навіть пишуть про це , не забуваючи підкреслити, що справжні тільки ті, кому вони допомагають. Вся ця мразота створює з себе “героїв” користуючись важкою ситуацією в Україні.
І біда в тому, я такий не один. Багато побратимів після перемоги думають переїхати за кордон, і я їх розумію. Важко усвідомлювати , що в країні за яку ти ризикуєш життям і здоров’ям , нічого не зміниться.
Чи виїду я за кордон? Не думаю, хоча маючи німецьке коріння вже давно міг це зробити.
Але поки що це тільки думки, а як воно насправді буде покаже час