У Європарламенті збережеться проукраїнська більшість: аналіз результатів виборів

Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн має шанси вдруге очолити Європейську комісію, оскільки Європейська народна партія (ЄНП) набрала найбільшу кількість голосів

У 27-ми країнах, які входять до Євросоюзу, 6-9 червня пройшли вибори до Європарламенту. За їхніми попередніми результатами уже зрозуміло, що у цій інституції збережеться проукраїнська більшість. Вибори проходять кожні 5 років. Аналіз від Радіо Свобода.

Незважаючи на всі заголовки про сплеск популярності правих популістів, головний висновок із виборів до Європейського парламенту полягає у тому, що три найбільші політичні групи залишаються незмінними.

Правоцентристська група Європейської народної партії (ЄНП) набрала найбільше голосів (з прогнозованими 184 депутатами), як це відбувалося на всіх виборах до Європарламенту з 1999 року.

Центр поки тримається

ЄНП фактично була єдиною великою політгрупою, яка збільшила популярність – усі інші втратили порівняно з виборами 2019 року

Згідно з попередніми результатами, Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) посів друге місце з прогнозованими 139 членами Європейського парламенту. А ліберально-центристська партія «Відновлення» посіла третє місце з прогнозованими 80 євродепутатами.

Разом ці три провідні партії отримують, за оцінками експертів, 403 депутатські місця у 705-місному Європарламенті. А це більшість, хоча це менше на 14 голосів, аніж було у минулому скликанні (417 місць).

ЄНП фактично була єдиною великою політичною групою, яка збільшила популярність – усі інші втратили підтримку порівняно з попередніми виборами 2019 року.

Праві популісти перемагають, але чи вони переможці?

Ознака цих виборів – відчутний успіх правих популістів.

Група Європейських консерваторів і реформістів (ECR), до якої належать «Італійські брати» Джорджії Мелоні, польська партія «Право і справедливість» (PiS), Шведські демократи та іспанська партія «Вокс», отримала 73 місця.

І політична група ще правіше, «Ідентичність і демократія» (ID) Марін Ле Пен і Австрійська партія свободи (FPO), також виросла б, якби не той факт, що вони вигнали «Альтернативу для Німеччини» (AFD) кількома тижнями раніше після того, як провідний член ультраправої німецької партії рименшив роль СС у нацистський період.

Крайні праві у Франції святкують свій успіх на виборах до Європарламенту. Президент Емманюель Макрон розпустив Національні збори і оголосив дострокові вибори у Франції, коли стало зрозуміло, що його центриська партія зазнала поразки

У деяких окремих державах-членах ЄС популісти досягли особливого успіху. Зокрема у Франції та Австрії.

Партія Ле Пен «Національне об’єднання» перемогла з відривом у 15% коаліцію центристських/ліберальних партій президента Франції Емманюеля Макрона. А FPO лідирує в Австрії.

Підтримка України та подальше розширення ЄС залишаться позиціями більшості

Разом ECR та ID матимуть близько 130 парламентарів, що приблизно відповідає їхній кількості у 2019 році. Завжди існує ймовірність того, що дві групи можуть об’єднатися, утворивши популістську праву супергрупу, яка потенційно стане другою найбільшою у палаті, що надасть їм перевагу у виборі керівників важливих комітетів і кандидатур доповідачів.

Про це роками ведуться кулуарні та відкриті розмови, але поки нічого з цього не виходило.

Домовитися складно, бо ці партії мають багато відмінностей у поглядах та цінностях. Це видно, зокрема, на прикладі виключення AFD із групи ID.

Усі праві популістські партії погоджуються, що офіційний Брюссель в ЄС має занадто багато влади, але на цьому схожість і закінчується.

Наприклад, ECR, як правило, дуже агресивно ставиться до Росії, особливо на чолі з польською партією «Право і справедливість». А Джорджія Мелоні все більше тяжіє до центру.

З іншого боку, група ID відверто проросійська і не прагне до компромісу в Європарламенті. А ECR досить часто голосує разом із основними групами, зокрема з питань зовнішньої політики.

 

Великий Невідомий

Непрогнозованими є майже 100 незалежних депутатів у новому Європейському парламенті, які не належать до жодної політичної групи, принаймні поки що.

Насправді, з точки зору перемог на виборах, «незалежні» депутати Європарламенту отримали найбільше зростання, вигравши додатково 36 місць і матимуть тепер 98 місць. Багато з цих незалежних членів раділи б приєднанню до групи, оскільки це значно збільшує їхній вплив.

Тоді питання полягає в тому, які групи, якщо такі є, готові знищити частину незалежних – чи можна сформувати нову групу цих політичних «незалежників»? (Щоб сформувати офіційну парламентську групу в Європейському парламенті, необхідно щонайменше 23 євродепутати з принаймні семи країн ЄС)

Депутати мають домовитися про склад політичних груп до 16 липня, коли новий Європарламент збереться на свою інавгураційну законодавчу сесію в Страсбурзі.

За межами Брюсселя

Емманюель Макрон не провів спокійну ніч. Він зазнав удару з боку Ле Пен – ультраправі перемогли в усіх регіонах країни, і це примусило президента Франції оголосити позачергові парламентські вибори, перший тур яких має відбутися до кінця червня.

Проте є деякі пом’якшувальні фактори. По-перше, це не дивно. Опитування місяцями пророкували такий результат. Нерідко вибори до Європарламенту, на яких спостерігається нижча явка, ніж національні вибори, використовуються для покарання тих, хто перебуває при владі. Макрон при владі з 2017 року, тому певна втома зрозуміла.

 

Під тиском також перебуває канцлер Німеччини Олаф Шольц. Основна опозиційна партія, Християнсько-демократичний союз Німеччини/Християнсько-соціальний союз у Баварії, отримала 31 відсоток голосів, що вдвічі більше, ніж Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) Шольца. Під час підрахунку голосів партія Шольца боролася проти крайньої правої «Альтернативи для Німеччини» за друге місце.

Який вплив матиме новий парламент?

Цілком імовірно, що нахил вправо матиме вплив на деякі сфери політики в майбутньому. Наприклад, Європарламент може стати менш амбітним у питаннях навколишнього середовища та суворішим у питаннях міграції.

Варто мати на увазі, що Європарламент відрізняється від національних парламентів тим, що євродепутати самі не пропонують закони. В ЄС саме виконавча влада, Європейська комісія, має право ініціативи та починає початкову розробку можливого нового закону. Європейська рада, яка складається з глав держав і урядів ЄС, також бере участь у внесенні змін до запропонованих законів.

 

З точки зору законотворчості, Європарламент є найслабшим із цих трьох інститутів, рідко одержуючи багато з того, що хоче. Торги щодо законів між Парламентом, Комісією та Радою у так званих триалогах можуть тривати місяцями чи навіть роками, перш ніж щось буде фактично погоджено та стане законом.

Європарламент відрізняється від національних парламентів тим, що євродепутати самі не пропонують закони

Що ж стосується зовнішньої політики ЄС, то кардинальних змін не очікують.

Підтримка України та подальше розширення ЄС залишаться позиціями більшості. І хоча є члени Європарламенту, які мають прокремлівські позиції, вони, швидше за все, використовуватимуть Європарламент як платформу для повторення кремлівських наративів, а не для виконання значної законодавчої роботи.

Крім того, Європарламент не диктує зовнішню політику ЄС. Це ексклюзивний домен держав-членів ЄС. Отже, хоча депутати Європарламенту розглядають і пишуть багато зовнішньополітичних звітів і резолюцій, усі вони не мають обов’язкової сили.

Що станеться зараз?

Можн аоборежно говорити про перемогу президентки Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн. Очікується, що як провідний кандидат із ЄНП вона отримає ще п’ять років на посаді очільниці виконавчого органу ЄС.

Незважаючи на те, що вона вже ніби перемогла, фон дер Ляєн все ще потребує підтримки її кандидатури від 27 країн-членів ЄС і простої більшості в Європарламенті, щоб забезпечити своє призначення.

Лідери держав-членів зберуться в Брюсселі 17 червня, щоб обговорити три головні посади в ЄС:

  • президента Єврокомісії,
  • президента Європейської ради
  • та верховного представника ЄС із зовнішньої політики.
 

 

peredplata

Залишити відповідь