Обід губернатора Буковини у московського попа

Продан грає у шахи

Представлення голови Чернівецької ОДА не зняло напруги на Буковині. А навпаки, ще більше її зворохобило.

Про те, що головою ОДА стане Сергій Осачук, газета «Час» писала ще на початку осені. Буковинці повірили газеті. Можливо, тільки Другановський (голова обкому партії «Слуга народу») мав сумнів та його хлібоцьом депутат обласної ради від партії «Народний контроль» Василь Шевчук з Брусниці. Вони разом ходили до Трої і їли там калачі. Щоправда, у якийсь момент політичне болото краю принишкло й затихло. Бо після оголошення прем’єром погодження кандидатури Осачука у Маріуполі пройшло кілька тижнів, а його не призначали.

Газеті «Час» довелося роз’яснювати тим, хто не розумів, що претендент жодного дня не працював на службі Україні. Він був почесним консулом країни Австрії у Чернівцях. Тому змушений пройти детальну перевірку, вступаючи на державну службу України. Тим паче, на таку високу посаду.

Тільки 22 листопада з’явився указ президента Зеленського про призначення Осачука головою Чернівецької ОДА. Вірніше зачитали 25 листопада під час представлення. Тоді ж оприлюднили 22-им числом.

Це була перша річниця безголів’я у Чернівецькій області. Саме 23 листопада 2018 року зняли з посади голови ОДА Олександра Фищука. Через рік призначили Сергія Осачука.

Чи насправді область була безголова увесь цей час? Нічого подібного!..

Ситуація була під контролем… Продана Василя Софроновича.

Хоча й сподівався Бурбак, що він вів війну нарівні з секретарем Чернівецької міської ради Василем Проаном, насправді, сили були нерівні. Бурбак програв. Продан виграв.

За цей час уже всі політичні пішаки прибрані з буковинської шахівниці. Мер перетворився у битого плаксивого хлопчика-плохиша, котрий тільки й спромігся, щоби щодня скаржитися на поганих депутатів та плакався у фартушок своїх радниць.

А Продан думав. Як умів. І зараз він повноправний господар у місті, а з 22 листопада ще й в області.

Каспрук-плохиш продовжує плакатися у камізельку. Бурбак перебуває у Лондоні. Мунтян – у Портланді (США). А Продан – на перших рядах під час представлення Осачука.

Не забуваймо, що новий губернатор ще й засновник «Рідного міста» є.

Залишимо Продана біля його шахівниці на якийсь час і повернемося до представлення.

Область чекала на президента Зеленського. Напевне, було бажання в області сказати йому, що нема у нас «пустоші» (так актор Зеленський у фільмі «Слуга народу» назвав Чернівецьку область – «економіческая пустошь»).

Голови нема. То правда. А пустоші також нема. Це також правда. Бо є люди. Вони не пусті. Вони, незважаючи ні на що – живі, здорові, сильні і витривалі. Ніякі ні «зелені», ні «голубі», ні «сині», ні «червоні» не спроможні і не зможуть спустошити цей край.

Президент не приїхав.

Прислав свого першого заступника голови  офісу Сергія Трофімова.

Під облдержадміністрацією посланця президента зустріли московські попи. Вони говорили з ним про те, аби їх не перереєстровували на українську церкву. Російські попи хотіли й надалі бути російсько-московськими, але називатися українсько-київськими. За таких умов надалі вони дуритимуть довірливих українців.

Щось там пообіцяв пан Трофімов і направився до входу. Але дорогу йому загородив Митро у камуфляжі з Марією Філіпчук і ще кілька українських патріотів. Вони тримали гасла: «Ні капітуляції!», «Богдана у відставку!», «Зеленського на мило!». (Останній лозунг я вигадав. Вони його не тримали. А шкода – П.К.)

Людина президента і претендент на голову ОДА швидко рушили до сесійної зали. А до пікетувальників доєднався Майдан. Вірніше, його лідер Юрій Скорейко. Отак і простояли вони під левами. Півдюжини небайдужих  патріотів України.

Натомість у залі засідання обласної ради яблуку ніде впасти. Прийшли ті, кого запрошували, і ті, кого не чекали. А, може, й бачити не хотіли. Навіть місця свого шукав вічний профспілковий «бог» Буковини Володимир Шкварковський.

За довге і безбідне профспілкове життя цей чоловік уже не одного очільника області зустрічав, а ще більше їх випровадив з області. У зв’язку з тим, що місця були визначені заздалегідь і прізвища їхніх дуп написані на папері на стільцях, Шкварковський себе не прочитав ніде. Тому я йому порадив сісти у президію. Місце, яке йому звичне. Він ж бо ще від часів пізнього Брежнєва сидить по президіях, як вчитель і гуру. Бо ж казали тоді, що «профспілки – це школа комунізму». Комунізм зник, комуністи також, а вчитель їхній був, є і буде.

Десь уже присів цей профспілковий «бог». Тихенько сидить і жде свого часу та місця біля нової влади.

Тим часом Трофімов розпочав. Говорив тихо. Сумно і швидко. Вручив указ президента, де було призначено головою ОДА Сергія Дмитровича Осачука. Дав йому якесь пуделко з відзнакою посади. І надав йому слово.

Осачук говорив голосно, емоційно і не дуже дипломатично. Кілька разів помахав пальцем чи то в зал, чи то у простір, а, може, на Другановського (голова обкому партії «Слуга народу»), який підсиджував чи то сидів на місці депутатки Ольги Кобевко. Нарешті Осачук прорік:

– Взаємодія заради прориву! Таким гаслом повинен стати наш орієнтир. Це гасло лише по-новому перефразовує девіз Буковини – «Спільними зусиллями!»

Запам’ятайте це гасло. Бо вони думають, що Буковина з ним житиме, як мінімум 5 років. Хоча присутні мали сумнів. Тому мовчки  схилили голови і робили вигляд, що уважно слухають виступаючого голову.

А Сергій Осачук далі прорікав, що він і його команда стануть професійними адвокатами для розвитку бізнесу і підприємництва. Роботодавці будуть пріоритетами в області. Напевне, голові федерації роботодавців області і заступнику голови об’єднання організації роботодавців України Миколі Бузинському у цей момент ніби єлеєм по грудях помастили. Він сидів у залі та уважно слухав голову ОДА. А той далі рік:

– Кожного, хто створить 100 нових робочих місць з офіційним працевлаштуванням, ми відзначимо крайовими відзнаками, – говорив Осачук. – А кожного, хто створить 1000 робочих місць в області, я особисто буду просити резидента відзначити державними нагородами. Наразі ми не можемо нічим добрим похвалитися. Бо область в Україні має найнижчу офіційну заробітну плату, що свідчить про високий рівень тіньової економіки, що є вираженням недовіри людей до держави.

Далі говорив заступник голови офісу президента Сергій Трофімов. Він підмітив, що ні до виступу Осачука, ні після не було радості у залі. Обличчя присутніх залишалися пісними.

Тоді посланець з Києва щось розповів про Буковину. Спробував навчати тих, хто є у залі. Тут він промахнувся. Бо буковинців навчити жити і виживати не може ніхто. Вони ще з трипілля цьому навчені. Вони вміли виживати при будь-яких умовах та імперіях. Буковинці жартували, що вони і тільки вони можуть обдурити єврея. Мало хто у світі на це здатен, а у Чернівцях можуть.

Тому даремно Трофімов розпинався. Радості на обличчях людей він так і не помітив.

Чи не через це посланець образився і поїхав до Банчен. Там він відвідав монастир Михайла Жара і з Сергієм Осачуком відобідав з монахами.

А , може, йому питання журналіста газети «Час» не сподобалося? А воно було  серйозним, жорстким:

– Вашу команду штормить щодня, – кажу я Трофімову. – То педофіли у раді, то Труба на плівках, то уже й уряд штормить. Навіть президент каже, що раду треба уже «перетрахівати» (за Лукашенком – П.К.). То Коломойський говорить, що продамо все в Україні Росії. Миру так і нема. Тарифи підняли…

– А в чому питання? – питає Трофімов. Напевне мої слова його трохи знервували.

– Може, не тільки одна верховна рада, а й вся команда ваша піде, аби врятувати Україну? Бо такою роботою ви можете занапастити державу…

– А куди нам піти? – питає посланець від «Слуги народу».

– Туди, звідки прийшли, – відрізав одразу  «слугам народу».

А прийшли вони на нашу голову з 95-го кварталу. І нема тепер на це ради.

– Ви хочете, аби 254 людини, яких ми до цього не знали, були ангелочками? – невміло парирував Трофімов.

Ніби це я їм пропонував кандидатів у народні депутати. Самі собі їх знаходили. Нехай тепер самі й відповідають за кожного. Не забуваймо, що третина депутатів, урядовців, прокурорів, окрім українського, ще й мають громадянство інших держав. І коли вони кажуть, що люблять «нашу державу» чи служать «нашій державі», хтозна, яку саме країну мають на увазі.

У зв’язку з цим всім держслужбовцям треба заборонити вживати словосполучення «наша держава» чи «наш народ». Замість цього їм необхідно вживати «наша Україна», «наш український народ».

І все ж Трофімов прагнув знайти вихід з тупика, куди зайшов сам і куди заводить Україну партія «Слуга народу». Він знову на випередження  запропонував мені, журналісту, відповісти:

– Я можу також запитати, а що ви зробили, кожен з вас, у своєму рідному краю?

– Коли я буду на вашому місці, тоді й буду відповідати.

– Але поки що я тут сиджу, – каже Трофімов. – Але прийде час, ви можете обиратися, підете далі. Я не проти. Я не буду вам заважати.

– Але до того часу ви можете занапастити, зруйнувати Україну.

– До вашого відома, нам Україну у такому стані передали, що, дай Боже, вивести її на інший рівень життя. Бо ми тут хочемо жити, працювати і розвиватися. І дати всім ці можливості.

– Так у вас кожен третій має громадянство чужої держави. Невже так дуже вони хочуть?

– Ні. Ви що хочете всі питання за 30 років вирішити? Треба трохи терпіння, докласти зусиль, а не тільки претензії пред’являти…

І поїхали голова ОДА з Трофімовим до Банчен. Там з попом обідали…

І то треба було таке сотворити, аби у той час, коли релігійна напруга в Україні зашкалює, представник офісу президента і голова ОДА першими відвідали монастир РПЦ. Та у нас десятки церков ПЦУ, їхніх монастирів. Навіть є всесвітній центр старообрядницької церкви у Білій Криниці, є церкви протестантські, є католицькі і греко-католицькі, є синагоги… А вони пріоритетом вибрали РПЦ.

Це ж треба так кинути виклик всій різноконфесійній, багатонаціональній Буковині!..

Тим часом Василь Продав розставляє фігури на політичній шахівниці Чернівецької області.

(Далі буде)