Биті небитого годують
Минають перші роковини великої афери на Буковині. Саме вкінці 2019 року розпочалася сага про цілющу воду «Брусницьку», про санаторій, про хабарі, про кримінал і велику політику. Тут змішалося все на купу: земля, вода, гроші, люди, депутати, політики… Швед, Мунтян, Кушнір, Шемчук, Мороз, Клічук, Фищук… зараз уже дуже важко назвати всіх причетних до того, що діється у Брусниці. Прізвища відомих людей говорять про великий інтерес до великих грошей. Але великі гроші люблять тишу і не люблять гучних прізвищ.
Отож за порядком.
Чернівецьке обласне комунальне підприємство бальнеологічний санаторій «Брусниця» вже має свою історію.
Колись давно, у 1959 році, у Барбівцях (так називалася Брусниця) не було води для колгоспних ферм. Тож свердлили свердловину неподалік. Коли заглибились у землю на кілька десятків чи сотень мерів, звідти вдарив потужний струмінь. Але вода мала запах сірководню. Люди почали панікувати. Розповідали якісь легенди про «мертву воду».
На щастя, тоді завідувач кафедри хімії Чернівецького медичного інституту Феодосій Лапшин вивчав джерела Карпат. Він взяв на пробу брусницьку воду. Його відкриття прозвучало на весь Союз. Це була лікувальна мінеральна вода типу «Єсентуки», «Мацеста».
Інформація про цілющі лікувальні властивості цієї води швидко розповсюдилася на теренах України та СССР. Хворі на остеохондроз, ревматизм і ті, хто переніс якісь травми, вилікувалися цією водою за лічені дні. До Брусниці добиралися хто як міг – на милицях, на інвалідних візках. А звідси бадьоро крокували своїми ногами.
Через 7 років, у 1966-у, тут побудували санаторій. Ефект лікування у ньому досягав 95 відсотків. Брусниця мала все: добру воду, професійних лікарів, прекрасне розташування…
Не було мудрих дієвих та ініціативних керівників. За Союзу це ще не так було помітно. Бо не мали з чим порівняти. Люди користувалися тим, що мали. Умови лікування і проживання – як і скріз, обладнання старе і нездале, ванни побиті, іржаві та незручні, туалети – дірка на вулиці і т. д.
Коли стала Незалежна Україна та безвіз, ми побачили світи і їхні умови. Порівняли зі своїми і жахнулися. Як можна було так жити?!
Але жили!
І жив та керував санаторієм Дмитро Ілліч Бойко.
Напевне, це та людина, яка не є публічною і якій тепер, як нікому потрібна тиша. Йому вже 86 років. І він керує так, що по території тепер тільки великі ситі щури бігають. Що вони там їдять і де беруть, невідомо. Бо санаторій загнано у велику, глибоку, темну і непрохідну (вибачте) – дупу!
Змінювалася влада, керівники держави. Не мінявся тільки Бойко. Він був, є і хоче бути, напевне!
Коли побачили, що сталося з санаторієм, де по-справжньому повертали людям здоров’я і силу, керівники схопилися за голови і за серця.
- Як таке могло статися? – бідкалися голови обласних рад і ОДА -Гнатишин, Шилепницький, Бауер, Смотр, Філіпчук, Папієв, Романів, Фищук, Гайнічеру… Мунтян. – Куди дивилися попередники?!
Кожен з названих, напевне, дивився на свій інтерес. Поки була у санаторії більшовицька економіка, державне піклування і фінансування, доти керівник Бойко добре жив і персонал також. Але у якийсь момент санаторій стає госпрозрахунковим. А 80-річний дідусь вчепився за керівне крісло, як вош за кожух. У нових умовах не вміє ні керувати, ні працювати, ні жити. Але вступитися не хоче. Можете, шановні читачі, зараз уявити собі своїх дідусів 80-86-річних. Уявіть собі, що їм щодня потрібно думати і як діяти. Треба тримати велику господарку у порядку, шукати, знаходити, купувати, привозити цеглу, шифер, асфальт, техніку. Організовувати, контролювати, оплачувати роботи і т. д.
Це важко для стареньких дідусів. Але Дмитро Ілліч пив добру воду. І тримався за посаду. Довкола все валилося. А він тримався.
Одного разу сталася така історія.
Обласна рада призначила головних лікарів і уклала з ними контракти. Кандидатури розглядала профільна комісія. Тож Дмитро Бойко, тоді 84-річний дідусь, умовляв комісію, аби йому ще на 5 років продовжили керування. Його пошкодували. Тільки заступниця голови комісії Ольга Кобевко запитала цього дідуся:
- А Вам цього треба у такому поважному віці? Чи зможете Ви впоратися з тими завданнями, які зараз стоять перед санаторієм?
- Звичайно. Я досі це робив і далі буду, – каже Дмитро Ілліч.
- Так санаторій розвалюється від вашої «роботи», – промовила Ольга Петрівна і попросила членів комісії не голосувати за продовження контракту.
Не послухали тоді її. Проголосували і на комісії, і на сесії облради.
Тепер це здається, що комусь було на руку донищити на ніц санаторій і прибрати його до своїх рук.
Але й Бойко виявився не такий простий, як комусь здалося. Він у свої 86 років таки є дієвим. Тільки для себе.
Кажуть, що за цей час він зумів скупити чимало земель довкола санаторію. Якимось чином розділив саму санаторну землю на 12 ділянок. А найголовніше, одержав ліцензії на використання цілющої і золотої води.
Насамкінець, сам із своєю родиною (Бойко Д.І., Бойко А. Д. і Бойко Л. Д.) створив благодійний фонд «Карпатська мацеста» . Про його діяльність поки що нічого не відомо. Хтозна, що там діялося?
Коли запахло смаженим, НАБУ почало копати під Мунтяна і Кушніра, Бойко швидко зупинив діяльність «Карпатської мацести» і днями попросив обласну раду про відставку. У заяві на звільнення назвав і причину: поважний вік і стан здоров’я. Пам’ятаєте, ще кілька років тому він наполегливо переконував всіх, що буде, може і хоче працювати.
Бойка ніби то й звільнили і хтозна, чи захочуть правоохоронці перевірити його діяльність явну і приховану. Адже він старенький уже. Може й не витримати ходити на допити, писати пояснення і т. д.
Але хто тоді за ним зможе прибрати, налагодити і зупинити руйнування санаторію?..
Зараз колектив почав обурюватися. Адже людям уже кілька місяців не платять зарплат. Нема пацієнтів, нема води, нема бухгалтерії… нема нічого.
Повна розруха.
І серед цього безладу з’являється один документ, підписаний Бойком. З’ясовується, він мав право розпоряджатися надлишком води. А цього у Брусниці навалом. І коли Герой України Ярослав Швед зумів там збудувати шикарний лікувальний комплекс з найновішим обладнанням, яке не поступається кращим європейським зразкам, то уклав угоду з Бойком на постачання води. По 3 коп. за 1 літр води. Тепер всі криком кричать: «Що то за ціна?! Це грабунок!»
А хто Бойка змусив таку ціну ставити? Для Шведа вона вигідна. А для санаторію невигідна.
Чому головний лікар на таке піддався?
Знову ж таки – це не моя проблема. Нехай зараз розбереться у цій заплутаній історії обласна рада і (якщо є кримінал), то правоохоронці.
Треба думати, як рятувати колектив і руїни, які залишилися від багатолітнього керування Дмитра Бойка.
Ярослав Швед привселюдно заявив, що готовий виплатити всю заборгованість, яка є у санаторію, виплатити зарплату працівникам і працевлаштувати у своєму комплексі. Натомість він бере під свою опіку руїни санаторію, облагороджує їх, будує там відпочинковий комплекс з басейном, парком і т. д.
Нібито все по-людськи.
І тут з’являється альтернатива. ..
З’ясовується, що не тільки Бойко, Швед, Мунтян, Кушнір, Фищук зналися на проблемах «Брусниці».
Краще за них розбирався у цьому ще один депутат Чернівецької обласної ради Василь Шемчук. Раніше він став депутатом від «Народного Фронту», потім – від «Народного контролю». Тепер, напевне, вигулькне у якійсь альтернативній партії.
Цей підприємець і депутат, як кажуть мудрі буковинці: «Хитрий-хитрий! А шкварки любить!». Він уже десятиліттями «сидить на воді». Розливає і продає «Брусницьку». Також є директором і власником ще 5 фірм довкола брусницької води. Це ТОВ «Калина Агро», ДП «Калина -І», ТОВ Агрофірми «Калина», ТЗОВ «Брусницька Мацеста», СТОВ «Калина», БО «БФ», «Перспективна Кіцманщина», Агрофірма «Калина».
Цікава історія виникнення ТЗОВ «Брусницька Мацеста». Тут є аналогія з Бойківською «Карпатською Мацестою».
У 2016 році Василь Шемчук створив цю «Мацесту». 16 серпня 2017 року до нього приєдналися Мороз В. В. та Клічук Р. В.
Потім до 10 серпня 2020 року 16 разів змінювали юридичні записи реєстрації цієї компанії.
Зараз вона має профіль «Діяльність лікарняних закладів». Не відаю, хто з цих засновників має якесь відношення до лікувальних закладів, але цим займається їхня «Мацеста».
Хоча Мороз будує будинки. Може й лікарню збудувати. А може й санаторій.
Клічук годує людей. То може у побудованому Морозом санаторії їдальню відкрити. А довкола нього – ресторани, гуральні, пивоварні і т. д.
Шемчук – селянин. Буде продукти постачати. А найголовніше – воду, якою будуть людей лікувати.
До речі, щодо води. Шемчук звинуватив Шведа, що той дешево купує воду у санаторію.
Коли запитали Шемчука, за якою ціною воду купує він?
- По 160 грн. за метр кубічний, – відповів Шемчук.
- А за якою ціною продає воду «Брусницьку»?
По 13 гривень за літр. Тож виходить, що навар становить у нього 12840 гривень на кожній тонні.
З таким наваром можна жити. І то добре.
(Далі буде)
Петро Кобевко
peredplata
