КУДИ РУХАЄМОСЯ?

Сучасна Україна переживає один з найменш зрозумілих періодів у своїй новітній історії. Після обрання президентом держави професійного блазня без будь-якого політичного досвіду поступово згортаються всі надбання попередніх періодів, натомість сили минулого намагаються взяти реванш за свій програш у 2014 р. Прокурор Ренат Кузьмін, який у часи Януковича посадив Юлію Тимошенко, зараз ініціює судовий процес над організаторами і активними учасниками Революції Гідності, звинувачуючи їх у “державному перевороті”. Але знавці українського законодавства впевнені, що перспектив такий процес не матиме.

 

Адже тодішній президент Янукович втік за кордон, тому Верховна Рада вимушена була перебирати у свої руки і ту частину влади, яка за Конституцією належала президентові. У визначені законом терміни було проведено президентські, а потім і парламентські вибори. До влади прийшли ті люди, яких обрав народ – “єдиний носій влади” в Україні за Основним Законом держави. А не якась “фашистська хунта”, як стверджувала ворожа московська пропаганда. Інша річ, чи змогла вона здійснити ті сподівання, які на неї покладали виборці.  На жаль, далеко не всі. Відтак у суспільстві розповсюдилося розчарування, і цим почуттям нині користуються сили вчорашнього дня, щоб переграти те, що вже давно відбулося.

 

Дуже тривожна ситуація складається в економіці. Правляча в країні команда хохмачів 95 Кварталу засвідчила свій повний непрофесіоналізм в економічній сфері. Грошей у бюджеті все менше, а кредиту від МВФ годі й очікувати – українська влада не виконує вимог цієї міжнародної організації. Коли припиняться виплати по передбачених бюджетних статтях, насамперед – соціальні виплати – то різко загостряться соціальні проблеми. А вони і без того гострі: карантинні обмеження у зв’язку з епідемією ковіду підірвали значну частину малого і середнього бізнесу, позбавили багатьох людей єдиного джерела доходів.  

 

Влада намагається штучно випускати пару. На чергову річницю Революції Гідності під будинок п’ятого президента України Петра Порошенка під виглядом “ветеранів АТО” звозили проплачену публіку на демонстрацію, що проходила під народженими в офісі нинішнього президента гаслами. Ця комедія обійшлася у півтора мільйона гривень, тоді як грошей не вистачає на достатньо ефективну боротьбу з ковідом. До речі, влада забрала мільярди гривень із фонду боротьби з хворобою і пустила їх на ремонт доріг. Для дебілів вигадали пояснення: мовляв, щоб “Швидкі допомоги” скоріше доставляли хворих до лікарень. Насправді ж в Україні детально розроблена технологія розкрадання грошей, виділених на ремонт доріг, і нинішні правителі скористалися нею, доки ще мають необмежений доступ до державних грошей.

 

Сучасна влада відзначилася тим, що за неповні два роки свого існування вона успішно провалила майже  все, за що бралася. Пообіцяла швидко завершити війну, а замість цього добилася лише відносного перемир’я, яке противник порушує майже щодня і наші хлопці продовжують гинути. А наші війська відійшли із зайнятих позицій і здали їх ворогові, який негайно зайняв вигідні позиції й укріплює їх для наступних бойових дій…

 

Згортається державна підтримка української культури, натомість в Україні знімаються серіали російською мовою, призначені насамперед для демонстрації в Росії. Влада планує виключити вивчення курсу української літератури з шкільної програми. Помітно зростає питома вага російськомовних передач на українських телеканалах і радіостанціях.

“Відзначилися” навіть з проєктом Великого державного Гербу України. Переможцем конкурсу оголосили малюнок колишнього карикатуриста радянського журналу “Перець”, який спеціалізувався на висміюванні “українських буржуазних націоналістів”. Його малюнок гербу не відповідає елементарним вимогам геральдики і більше подібний на карикатуру, ніж на один із головних державних символів…

 

У складні часи живемо, і ніщо не нагадує про швидке їх подолання. Навпаки, все складніше і складніше. У січні наступного року в США президентом стає Байден, а команда Зеленського під час президентських виборів у США відверто підіграла його конкуренту. Навряд це у Вашингтоні забудуть і простять. А Сполучені Штати – наш головний союзник, якщо втратимо їхню підтримку, тоді Україну прибере під своє крило Росія. Здається, саме такий сценарій задумувався на Лубянці перед минулорічними президентськими виборами в нашій державі. Але у 2013 р. там нафантазували про якусь Новоросію, не врахувавши реакції великої кількості активних громадян України.  Матимуть подібну реакцію і тепер – в Україні є багато патріотів, здатних захистити завоювання наших революцій.

Ігор Буркут, політолог

 

peredplata