ЗАСТРЯГЛИ У МИНУЛОМУ

У покійному СССР пропаганда постійно стверджувала: “радянські люди успішно будують світле майбутнє всього людства – комунізм”. Це “будівництво” завершилося великим пшиком, і в сучасній РФ вирішили докорінно змінити вектор руху – з майбутнього на минуле. Путін оголосив свою головну мету – відбудову великої імперії. Її він уявляє як химерне поєднання Російської імперії, що існувала до 1917 року, і ленінсько-сталінського СССР. Щоб мобілізувати маси на реалізацію такої мети, необхідно запалити їхню свідомість чимось дуже привабливим. А в сучасній Росії нічого подібного відшукати неможливо. Тому звернулися до історії й оголосили російський народ вічним “народом-переможцем”. Саме йому, і лише йому приписали перемогу над гітлерівською Німеччиною, а гордість за цю перемогу стала основою нинішньої путінської пропаганди.

 

На очах було сформовано псевдо-релігійний культ “Великої Перемоги”, який мисляча частина суспільства назвала “перемогобіссям” (російською мовою “победобесие”). Має він свої ритуали, своїх ідолів – Сталіна і Жукова, власні ікони – так звані “діди на палках”, як називаються поточною мовою портрети учасників війни, що несуть їхні онуки на “маршах безсмертного полку”. Створено і символ, який чіпляють на одяг, на машини і куди завгодно. Християни носять натільні хрестики, іудеї – зірки Давида, натомість, адепти “перемогобісся” – чорно-оранжеві стрічки, у народі названі “колорадськими”.

 

Співають і свої релігійні гімни, серед яких особливе місце займає “Священна війна”. Все, пов’язане з війною, намагаються зробити “святим”, щоб замість наукового вивчення найбільшої трагедії в історії людства отримати зовсім інше. Влада зацікавлена у тому, аби її піддані без роздумів виконували будь-який злочинний наказ, то й робить все, щоб обдурений натовп не думав, а ревів на весь голос: “Єслі надо – повторім!”. 

 

Слідом за старою совєтською пропагандою нинішня російська використовує словосполучення “Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.”, щоб замаскувати реальний вступ СССР у Другу світову війну ще у вересні 1939 р. Але німецько-радянська війна у 1941 р. розпочалася для СССР зовсім не переможно. Для культу “перемогобісся” катастрофічні поразки Червоної армії у 1941-1942 рр. украй незручні, і пояснити їх традиційними казками про “неготовність СССР до війни”, “раптовість нападу Німеччини”, “нестачу сучасної зброї у Червоної армії” вже неможливо. Будь-хто нині може отримати реальну інформацію про справжні причини поразок завдяки сучасним інформаційним технологіям.

 

А 22 червня 2021 року виповнилося рівно 80 років з того моменту, коли Німеччина разом із своїми союзниками напала на СССР. Москва не змогла вигадати чогось нового з приводу цієї дати, тому перед цим днем забивала телевізійний ефір художніми фільмами про війну, де червоноармійці перемагають клятих гітлерівців. І знову багато говорила про “героїчну оборону Брестської фортеці”. Проте вже багато людей знає, що там до останнього билися солдати конвойного батальйону військ НКВС, які розуміли, що навіть якщо німці їх візьмуть у полон, то місцеві мешканці розправляться з полоненими за всі ті  звірства, що чекісти творили у Західній Білорусі в 1939-1941 рр. А багато червоноармійців з інших частин Брестського гарнізону у полон здалися, коли побачили, що допомога до них не прийде..

 

Здача червоноармійців у полон в 1941 р. набула небаченого в інших війнах масштабу. Чимало з них не бажало проливати свою кров за Сталіна та колгоспи, за всю нелюдську систему, створену більшовиками. Дослідники називають різні цифри полонених, найчастіше – понад 5 мільйонів. Німці виявилися неготовими прийняти таку кількість бранців, та й їхня расистська ідеологія вважала переважну більшість населення СССР “унтерменшами”, тобто неповноцінними, “недолюдками”. Відтак і умови в таборах були нелюдськими, що вело до величезної смертності від голоду, холоду, хвороб і знущань охорони. За підрахунками істориків, загинуло 57 % радянських військовополонених. А Сталін вважав цих нещасних “зрадниками і дезертирами”, тому ці бранці не отримували допомоги через Міжнародний Червоний Хрест, на відміну від військовополонених інших армій. 

 

Історики різних країн намагалися зрозуміти причини таких катастрофічних поразок Червоної армії в початковий період війни з Німеччиною. Останнім часом серед німецьких фахівців з’явилася нова версія, що набула певної популярності. Мовляв, Сталін сам спровокував Гітлера напасти на СССР і розгромити кадрову Червону армію, щоб відродити армію на новій основі й перемогти противника та захопити всю Європу. Ця версія має багато слабких сторін, і одна з них – у 1941 – 1942 рр. СССР втратив великі території, де знаходилися головні виробництва військової техніки і боєприпасів. Червона армія залишилася без пороху і вибухівки, а військова промисловість – без достатньої кількості броні та алюмінію. Лише допомога США і Великої Британії дозволили врятувати ситуацію. Невже Сталін міг передбачити таку допомогу, особливо з боку Сполучених Штатів, яким Німеччина безпосередньо не загрожувала?

 

Західні історики розглядають версію, яку замовчували в СССР. Вона звучить так: чи встояв би СССР, якби одночасно з Німеччиною в Європі по ньому в Азії вдарила Японія? Відповідь однозначна – ні. А чому японці не вдарили? Тому що вимушені були воювати з американцями, які припинили постачання нафти в Японію, а цієї своєї “крові війни” японці не мали. Коли увага Токіо переключилася на США, Сталін зміг перекинути далекосхідні дивізії під Москву,  де Червона армія отримала першу відчутну перемогу над Гітлером.

 

Нинішніі російські історики, як і їхні попередники з минулої епохи не люблять детально розглядати інші фронти Другої світової війни, ніж Східний. Інакше їм довелося б визнати, що більшість німецької авіації воювала на Західному фронті, там же німці використовували більшість найсучасніших танків і самохідних артилерійських установок. Намагаються уникати в Росії й відповіді на питання: чому німці не змогли випустити значно більше “Тигрів” і “Пантер”, ніж випустили – адже металу у них було достатньо. Інакше доведеться визнати, що забагато металу пішло на виробництво понад тисячі субмарин. А підводні човни потрібні були для того, щоб порушити постачання Британії продовольством і сировиною, необхідною для військової промисловості. Втрати субмарин виявилися величезними: англійці та американці створили дуже ефективну протичовнову систему оборони.

 

Якщо вивчати справжню історію Другої світової війни, то від російського “перемогобісся” залишаться жалюгідні рештки. Такого вивчення в Кремлі бояться, і щоб воно не відбулося, приймають закони, котрі карають за погляди, несумісні з офіційною точкою зору. “Лідер російської нації” Путін вважає себе великим знавцем історії, й час від часу виголошує такі “незаперечні істини”, які викликають шок у професіоналів. Тішить тут лише одне: ще жодна країна, цілковито занурена у минуле, не змогла вийти у світові лідери. А постійне копирсання у закам*янілому лайні минувшини закриває шлях до майбутнього і, як правило, завершується повним крахом.

Ігор Буркут, політолог